Багато років я думала, що в мене найдобріший і найдбайливіший чоловік на світі. Як тільки ми з Толіком почали жити разом, він відразу оголосив мені, що всі домашні обов’язки ми ділитимемо навпіл.

Мене це дуже здивувало та втішило. Бо у моїй сімʼї все було не так. Тато, крім роботи, займався лише ремонтом машини, дрібним домашнім ремонтом, який був потрібний раз на кілька місяців, та й тягав тяжкості, якщо була така необхідність.

В іншому ж ми все робила я з мамою. Ну, тобто вона робила, а я з ранніх років їй допомагала. А тут Толік каже – я з тобою ділитиму весь побут порівну. Я була в шоці. І свою обіцянку чоловік дотримав. Прибирали ми по черзі. Прав він, я прасувала. А ось із їжею Толік вирішив питання категорично.

– Від тебе тільки сніданки, – твердо сказав чоловік. – Тому що я вранці взагалі ніякий. Мені треба обов’язково поїсти. А ось решту я вже сам приготую.

Я кілька разів намагалася порушити цей порядок, але чоловік був непохитний. Це було навіть приємно, бо, ясна річ, легше зробити бутерброди, зварити кашу або посмажити омлет, ніж готувати повноцінну вечерю на всю сімʼю.

І гаразд на двох людей, а коли у нас з’явилася донька, там уже стало складніше. І без допомоги Толіеп я б точно не впоралася. Звичайно, я була йому за це вдячна і в житті не подумала б, що тут є подвійне дно.

Дещо почала підозрювати, коли дочка підросла. Якось Толік пішов на зустріч однокласників і мав повернутися дуже пізно. Я сказала доньці, що скоро готуватиму вечерю.

– Ні, я чекатиму, коли тато повернеться і приготує, – раптом заявила вона.

– Сонечко, він буде дуже пізно, – відповіла я. – Я приготую, а він нехай тоді сніданок тобі зробить.

– Тоді замов піцу, – сказала дочка.

– А чому ти не хочеш, щоби я готувала? – поцікавилася я.

Дочка якось відвела очі убік і сказала, що сьогодні хоче піцу. Я подумала, що й сама сьогодні не особливо хочу стояти біля плити, і поступилася її прохання. Але цей випадок запам’ятала.

Потім якось сестра чоловіка приїхала до нас у гості на пару днів. В принципі, ми з нею в добрих стосунках. Щоправда, вона багато працює і рідко в нас буває. А тут вирішила надолужити втрачене і залишитися на вихідні. Ми сиділи, балакали, а потім я подивилася на годинник.

– Ой, як час біжить, – сказала я їй. – Вже скоро вечеря.

– Чудово! – з ентузіазмом відповіла вона. – Толік ж готуватиме?

– Так, зазвичай він готує, – підтвердила я. – Але сьогодні я можу, щоб на нього не чекати.

– А давай я зроблю? – раптом запропонувала зовиця. – А то я цілий день сиджу у тебе і нічого корисного не зробила. Хоч так віддячу за гостинність.

Я здивувалася, але подумала, коли вона так хоче, нехай готує. Чоловік, коли повернувся з роботи, насторожився і спитав, чим це пахне.

– Їжею, – відповіла я. – А що таке?

– Ти готувала? – спитав він.

– Ні, відповіла я. – Твоя сестра. Я її не примушувала, сама захотіла.

– А, чудово, – сказав Толя. – Тоді я пішов мити руки.

Ми дуже добре посиділи. Дочку відправили спати раніше, а самі заговорили допізна. І в якийсь момент мені спало на думку питання, яке я задала зовиці.

– Я помітила щось дивне, – сказала я їй. – Ти чомусь сьогодні не захотіла, щоби я готувала вечерю. І Толік наче злякався, коли зайшов додому і відчув запах їжі. І заспокоївся лише тоді, коли довідався, що ти готувала.

– А все просто, – весело відповіла сестра чоловіка. – Ти жахливо готуєш. Тільки Толік попросив тобі про це не казати. І робить все, щоб ти стояла біля плити якомога рідше.

– У сенсі жахливо готую? – засміялася я. – Я ж щоранку…

– Яйця смажиш? – перебила мене зовиця. – Так брат каже, що вони у половині випадків або пересолені чи підгорівші. Ну це гаразд, сніданки твої ще їстівні. А ось суп чи м’ясо відразу можна викидати.

– Толік, це правда? – запитала я у чоловіка.

Він якось винувато знизав плечима.

– Люба, я люблю тебе не за твоє готування, – сказав чоловік.

Цього було достатньо. Я як ошпарена вискочила з-за столу і побігла плакати у ванну. Відчула себе обманутою! Мене стільки років всі обманювали, навіть рідна дочка та коханий чоловік! Ще й, напевно, сміялися за моєю спиною.

Толяік каже, що не хотів мене ображати, але краще просто чесно все сказав би, я б, може, пішла на якісь кулінарні курси, слово честі! Я думала він готує, тому що він хоче мені допомогти, а тут ось що з’ясувалося. Так ще й дочка такою ж зрадницею виявилася.

КІНЕЦЬ.