Мама завжди говорила, що вдома треба забиратися тоді, коли чоловік удома. Я над маминими порадами сміялася, не розуміючи їхнього сенсу. Але рік тому я вийшла заміж. Ми з Сергійком були свого часу однокласниками, а тепер працюємо в одній і тій же фірмі .

Наш графік влаштований так, що я повертаюся додому на дві години раніше. За цей час я завжди воліла закінчувати всі справи по дому та відпочивати.

До приходу чоловіка квартира була прибрана, речі попрані та випрасовані, смачний обід завжди був готовий.

Минуло кілька місяців і чоловік мені почав дорікати, мовляв, я менше працюю: -Тобі треба б додатковий підробіток знайти, щоб хоч якась користь від тебе була, а то весь день відпочиваєш.

-Сергію, а хто квартиру в порядку містить?

Хіба це не робота?

-Та яка це робота!

Це ж лише хвилин десять.

-Добре, тоді сам будеш все робити, а я шукаю підробіток.

З цього дня я стала принципово не робити нічого по дому. Через два тижні будинок став схожим на звалище, і чоловік узяв свої слова назад.

Тепер я роблю всі справи по дому коли чоловік вдома, щоб він бачив, яка це праця. Може, цінувати почне нарешті.

КІНЕЦЬ.