Цю історію мені буквально днями розповіла подруга. Каже, не знаю, чи то плакати, чи то сміятися, але вже кілька днів в шоці.

Олена в пошуку чоловіка, і тут одна її приятелька розповіла, що є у неї знайомий, який якраз теж в пошуку. Причому, подзвонив і попросив її з кимось познайомити.

Приятелька ця запитала Олену, чи можна дати цьому чоловікові (назвемо його Ігор) її телефон, але відразу попередила, що знає його погано, що вони дуже давно не спілкувалися. Мовляв, навіть здивувалася, що він їй з цього питання подзвонив.

Знає тільки, що самотній, розлучений, і що недавно у нього померла мама, і він з цього приводу дуже переживає. Олена подумала, чому б і ні, а раптом, і погодилася.

Далі розповідь буде від її особи.

«Подзвонив мені цей Ігор. Ну познайомилися, почали розмову. З’ясувалося, що він ще не розлучився, а знаходиться в процесі розлучення. Що в цьому шлюбі у нього є маленький син, якого він дуже любить.

Ще він сказав, що поки не працює. Вирішив змінити професію і вчиться на програміста, оскільки ця професія сьогодні дуже затребувана і перспективна, хоча йому і складно, і не дуже то і подобається, але за фахом знайти роботу в його віці складно.

На моє запитання, на що ж він живе, відповів, що є заробітки за основною професією (він юрист), але не такі, як хотілося б. Мене це не особливо збентежило. Головне, що людина до чогось прагне. А тимчасові складнощі можуть бути у кожного.

Ще він скаржився, що один, зовсім один, і не ким навіть поговорити. Особливо з урахуванням того, що на роботу, де були живі люди, він тепер не ходить, а навчання в онлайн режимі. Ось і шукає близьку по духу жінку.

Але основною темою розмови стала смерть його матері (померла вона за пару місяців до цього). За коротку розмову я встигла дізнатися, що вона в останні роки не могла ходити, що він був біля неї і піклувався (в принципі, позитивна якість), годував та розважав.

Розповів, що купив будиночок біля моря, куди маму і вивіз на літо. І, що саме там все і сталося. І звинувачує він у цьому себе, оскільки щось там не вгадав з температурним режимом. А так би вона ще може багато років прожила …

Чесно кажучи, потрібно було взагалі закінчити розмову, але думала, горе у людини, хочеться поговорити, а ні з ким … Але мені зовсім не хотілося все це слухати, і я кілька разів намагалася перевести розмову в інше русло. А він незмінно повертався до цієї теми.

У якийсь момент повисла незручна пауза, і тут раптом він сказав цю фразу, яка мене вбила:

«Так, шкода, що мами більше немає. Мені так її не вистачає. Особливо не вистачає її пенсії »!

Він, правда, відразу схаменувся, що сказав щось не те, почав щось бурмотіти, що нічого страшного, прорветься. Щось там ще. Але мені вже було все зрозуміло.

Пославшись на пізню годину, я запропонувала закінчити розмову. Ми попрощалися, обмінявшись стандартною люб’язністю про приємне знайомство.

Більше він не подзвонив, що мене дуже радує. Звичайно, продовжувати це знайомство я б не стала ».

Чесно кажучи, я від цієї розповіді тепер теж в шоці. Невже реально так буває, що дорослий чоловік може жити, розраховуючи тільки на пенсію матері? Це як взагалі? І, мабуть, я розумію, чому він розлучається. А швидше за все не він, а з ним.

КІНЕЦЬ.