Я зробила найжахливішу помилку у своєму житті і не можу нічого вже виправити. Я зрадила чоловіка і народила дитину від коханця, який покинув мене, як тільки дізнався, що я чекаю на дитину. Сварки з чоловіком були часто, але в основному ми жили не гірше за інших знайомих нам пар. Народилася дитина, але виявилося, що чоловік до цього не готовий.

Він не хотів допомагати, говорив, що це мій обов’язок, бо я мати, а він має забезпечувати сім’ю, що й робить. Мене це сильно ображало, а стосунки почали погіршуватись. Коли я після декрету вийшла на роботу, закрутився роман із начальником, якому я подобалася й раніше. Але тоді мене зупиняло те, що я одружена, він одружений. А зараз я не хотіла навіть думати про це, мені хотілося кохання, турботи та уваги.

Чоловік довго не помічав зміни у моїй поведінці, поки я не сказала йому, що чекаю дитину від від коханця і йду від нього. На той момент я була впевнена на всі сто відсотків, що мій начальник заради мене залишить сім’ю, тому що завжди казав, що не щасливий у шлюбі і живе тільки заради дітей, щоб забезпечити їм гідне майбутнє.

Але правда виявилася наскільки суворою, що я думала, що не витримаю цього. Після того, як коханець відмовився розлучатися заради мене, а ще сказав, що не вірить, що це його дитина, я зрозуміла, яку помилку зробила. Чоловік ніколи мене не пробачить. Коханець покинув, і я залишилася з двома дітьми одна. У мене є батьки, але мені соромно до них повертатися, а тим більше розповісти правду про розлучення.

Але першим зателефонував мій батько і сказав, що все знає від мого чоловіка. Попередив, що не хоче мене не лише бачити вдома, а й знати після такої ганьби. Ще додав, що ніколи мою дитину від коханця не вважатиме онуком. Виходить, що малюк нікому не потрібний, окрім мене. І в цьому винна я сама. Нині я винаймаю квартиру. Колишній коханець допомагає грошима, але сказав, що так робити постійно не збирається.

Він має свою сім’ю, а проблеми я створила собі сама. Куди подівся той люблячий і лагідний чоловік, не знаю. Колишній чоловік мешкає один. Я намагаюся через подруг до нього стукати. Перепрошую, обіцяю робити все, що він скаже, аби пробачив і прийняв назад. У мене надія змінюється розумінням того, що цього ніколи не буде, чоловік не пробачить. Не знаю що робити, на що жити. Тепер мої діти не мають ні сім’ї, ні батька, ні свого будинку.

КІНЕЦЬ.