Весілля ми з Юрою зіграли досить велике. На святі зібралася багато народу, майже двісті п’ятдесят осіб. Гуляння було пишним і гучним. Після свята я відчувала себе щасливою і трохи хвилю валася, адже починалося нове життя. Всі вже розійшлися, коли ми з Андрієм вирушили в нашу нову квартиру.

Я випила пару келихів, але цього цілком вистачило, щоб бути напідпитку. Юра теж виглядав щасливим, посмішка до вух, а очі блищать, коли він на мене дивився. -Ну що ж, будьмо вірні традиціям? Чоловік поцілував мене в скроню. -Наречений пови нен пронести наречену через поріг. Він підхопив мене легко, я навіть пискнути не встигла.

На губах з’явилася мимоволі усмішка. Юра став нишпорити в кишенях свого піджака, а потім різко виявив, що це не його піджак. Він помилково переплутав піджак зі свідком, бо вони були дуже схожі. -Катя, ти мене почекаєш тут? Рома в сусідньому під’їзді живе, я швид ко збігаю за піджаком і ключами і повернуся!

Чесно кажучи, у мене ноги від незручних туфель боліли, тому я не горіла бажанням перевантажувати себе. -Так, милий, йди. Я залишилася чекати. Минуло півгодини, сіла на сходинки, набрала номер чоловіка. Він коротко повідомив, що у нього там сталася якась непередбачена ситуація, і він мені все розповість, коли прийде. Не помітила як, але я на сходах у під’їзді задрімала. Раптом прокинулася від того, що хтось рухався на моїх колінах. Я здивовано відкрила очі.

На моїх колінах влаштувався маленький, рудий кіт. Дивлюся на час. Після відходу Юри дві години пройшло. Вже хотіла подзвонити, бо прийшов час переживати, але раптом почула знайомі кроки. Улюблений піднімався по сходах. Вигляд мав дуже пом’ятий. -Кохана, вибач, що так вийшло. Я пішов у сусідній будинок.

Там Артема не знайшлося. Виявилося, що він не додому, а до мами поїхав. А мама в сусідньому районі живе. Взяв таксі, думав, що швид ко з’їжджу туди і назад.

Я тільки в’їхав у двір тієї багатоповерхівки, коли почув шум драки. І бачу в самому розпалі Артема! Проти нього три людини було. Звичайно, я пішов доnомагати. Чоловік вказав на синець, що починав багровіти під скулою. Раптом його увагу привернуло руде кошеня на моїх колінах. -Це хто у нас тут? -Любимоий, це, мабуть, наш новий мешканець.

КІНЕЦЬ.