Ніна поспішала додому. Вже була десята година вечора хотілося швидше дістатися дому, повечеряти і лягти спати. Втомилася сьогодні. Чоловік удома вже, вечеря готова, син нагодований.

Ніна працювала у невеликій перукарні і сьогодні була чергова. Поки прибрала все після роботи, увімкнула сигналізацію, зачинила двері, ось і спізнилася.

Дорога додому йде через маленький скверик. Там зазвичай тихо та спокійно. Вдень сидять на лавках бабусі, а ввечері нікого нема, та й світло горить, не страшно.

А сьогодні одна з лав виявилася не порожньою. Притулившись один до одного, там сиділи діти, хлопчик років 9-10 та дівчинка років п’яти. Ніна зменшила крок і підійшла до них.

— Чого ви тут сидите? Пізно вже! Давайте додому!

Хлопчик глянув на неї пильно, погладив дівчинку по голові і міцніше притиснув до себе.

— Нам нема куди йти. Нас вітчим вигнав.

— А де мама?

– З ним, вона не при собі.

Ніна довго не роздумувала.

– Вставайте, ходімо зі мною. Завтра розберемося.

Діти нерішуче встали. Ніна взяла дівчинку за руку, іншу подала хлопцеві.
Так вона привела їх додому.

Все пояснила чоловікові та 12-річному синові. Вони, знаючи її добру душу, не стали багато говорити, а показали дітям, де можна вмитися, і посадили за стіл.

Зголоднілі діти боязко, але з апетитом з’їли все, що їм дали.

Потім Ніна вийшла до сусідки, у якої донька ходила до першого класу, і попросила для дівчинки якийсь одяг. Одягу різного надавали достатньо, тому що в кожній сім’ї після дітей, що виросли, залишається багато всього.

Ніна викупала Машу, так звали дівчинку, одягла в чистий одяг, а хлопчик, Антон, помився сам і теж був одягнений у чисте, що залишилося від сина.

Вона поклала їх разом у вітальні на дивані, бо дівчинка ні на хвилину не відходила від брата, і він постійно обіймав її і притискав до себе.

Утомлені і нагодовані діти швидко заснули на чистому ліжку. Ніна відправила сина спати, а вони з чоловіком ще довго напівголосно говорили, що робити далі.

Вранці підвелася рано. Проводила чоловіка працювати. Їй у другу зміну.
Діти прокинулися.

Вона нагодувала їх сніданком та вирішила проводити додому. Їх випраний і висохлий за ніч одяг склала у пакет і дала із собою.

Діти привели її до будинку, який був зовсім недалеко. Квартира на третьому поверсі не була зачинена.

Діти зайшли та зупинилися біля порога. Ніна стала поруч. Їй хотілося подивитися цій жінці у вічі, запитати, про що вона думала всю ніч, коли дітей не було.

З кімнати вийшла ще молода, але занапащена на вигляд жінка з великим синцем під оком. Вона байдуже подивилася на дітей і сказала:

– А… Прийшли… А це хто?

– Це тітка Ніна. Ми в неї ночували.

– А… Добре.

І пішла до кімнати. Ніна була в шоці. І це мати? Та раптом матуся повернулася і сказала Ніні:

– Ходімо на кухню.

Ніна пройшла. Як не дивно, було дуже бідно, але чисто. Ніде нічого не валялося, посуд був вимитий, підлога теж не була брудною. Та й халат на ній був чистий, хоч і старенький, з відірваними ґудзиками.

– Сідай.

Ніна сіла. Жінка сіла навпроти, подивилася на неї підбитим оком і спитала:

– Діти є?

– Так, сину, 12 років.

– Слухай, якщо зі мною щось трапиться, не залиши моїх дітей, доглянь їх. Вони хороші.

– А ти? Ти збираєшся їх кинути?

– Я вже не можу зупинитися. Пробувала неодноразово. Та й цей не дасть.
Вона кивнула у бік кімнати, звідки долинало хропіння.

– Звернися до поліції!

– Зверталася. Посидить 15 діб, прийде та з новою силою руки розпускає. Та і залежна я, щодня вживаю. А він виганяє дітей із дому. Він не батько їм.

– А де батько?

– Потонув, коли Машці рік виповнився. З того часу я й…

– Не працюєш?

– Мила підлоги в магазині. Звільнили минулого тижня за прогули.

– А він?

– Підробляє. Якось викручуємось.

Вона уважно подивилася на Ніну і ще раз попросила:

– Якщо що, не залиши їх, будь ласка. Бачу, ти добра. Ну хоч у дитбудинку їх відвідуй.

Ніна встала і пішла до дверей. Її голова відмовлялася розуміти цю ситуацію. Вона була просто приголомшена цим проханням.

Діти вийшли проводити. Підійшли обидва і обійняли її. У Ніни бризнули сльози.

Поспіхом змахнувши їх, Ніна сказала Антоші, що він знає, де її шукати. Повернулась і вийшла.

Вже вийшовши надвір, дала волю сльозам. Вони котилися градом, і люди поверталися слідом. Увечері все розповіла чоловікові.

Він підтримав, сказав, що якщо щось трапиться, дітей не покинемо. Син, який чув їхню розмову, підійшов до батьків. Вони обнялися всі троє і мовчки посиділи на кухні.

Антоша прибіг за три дні. Сказав, що мама зникла, а вітчима забрала поліція. Машенька у сусідки, але сьогодні їх заберуть у притулок. Він швидко повідомив все це і втік до сестрички. Їх того ж дня забрали до притулку.

Маму дітей другого дня знайшли у річці зі слідами насильницької смерті. Мабуть, вона передчувала свій кінець, тож і звернулася до Ніни з таким проханням.

Ніна з чоловіком почали бігати інстанціями, щоб оформити опікунство над дітьми. Оскільки родичів у них не виявилося, Ніні дозволили взяти Антошу і Машу.

До того ж на комісії вона розповіла про ту розмову з матір’ю дітей. Так діти опинилися у родині Ніни.

Ніні довелося піти з роботи. Дівчинка була залякана, довіряла тільки братові, намагалася завжди бути поруч із ним. Навіть упустивши ложку зі столу, вона зі страхом дивилася на чоловіка Ніни, видно, боячись, що її покарають.

Варто було великої праці викликати в неї довіру. Антон був старшим і розумів, що в цій родині їм не буде ні боляче, ні страшно.

Поступово дівчинка почала звикати. Вона вже сміливо підходила до Ніни та її сина, грала з ними, розмовляла, але ще побоювалася чоловіка Ніни, мабуть, страх перед дорослим чоловіком засів у ній міцно.

А він ставився до неї дуже дбайливо і ніжно, бо давно мріяв про дочку, але Ніна через своє здоров’я більше не могла мати дітей.

І ось нарешті настав день, коли вона вперше обняла його. Він прийшов додому після триденного відрядження, Ніна з Машею вийшли його зустрічати.

Він сів навпочіпки і простяг їй руки. Маша обережно підійшла до нього і обняла його за шию. Він узяв її на руки, і вони зайшли на кухню.

Побачивши усміхнене обличчя Маші, підійшли хлопчики, потім Ніна, і, обнявшись і посміхаючись, постояли разом.

У цій родині тепер все буде гаразд.

Ставте вподобайки та залишайте свої думки у коментарях!