Не думала я, що мій шлюб дасть тріщину саме через фінанси. Ми з Михайлом прожили разом десять років. Я двічі була в декреті. Увесь цей час нам допомагали батьки. Чоловік мав роботу, працював на виробництві, та зарплата в нього не була велика. Мені він грошей ніколи не давав, самий ходив все купувати.

– Дам тобі гроші – то ми голодні сидітимемо!

Мені це страшенно не подобалось. Але що я мала казати, як сама ні копійки не заробляла. І ось минуло сім років і нарешті моя молодша донька пішла в садок. Тоді я вирішила активно шукати роботу.

Пощастило мені не відразу, тричі змінювала місце, перш ніж знайшла гарне. Спочатку платили не багато, і я чесно сказала чоловікові, що моя зарплата 12 тисяч гривень. 

Та вже за пів року керівництво оцінило мої старання і я отримала підвищення. Радості не було меж і я відразу ж розповіла все мамі.

– Уяви, я тепер 20 тисяч отримуватиму! Михайло так зрадіє!

– Доню, май розум, не кажи нічого чоловікові!

– Чому?

– Бо пошкодуєш. Ти не знаєш, що далі буде. Краще трішки відкладай, собі щось купуй. Як віддаси йому – так кожну копійку й далі випрошуватимеш!

Я довго думала і вирішила все ж послухати маму. Приховала від чоловіка своє підвищення. І це й справді допомогло. Поступово я відклала доволі непогану суму. А ще почала купувати собі якісну косметику та оновили гардероб. Коли ж Михайло щось питав, казала, що пощастило, на секонд-хенді знайшла.

Так ми жили два роки. А тоді одного дня, коли я повернулась додому, Михайло з якогось дива заліз мені в сумку і знайшов там квитанцію з роботи, де була вказана моя зарплата. Звісно, його ця сума шокувала.

– І куди ти гроші діваєш?

– Це моя справа.

– Тобто я всю зарплату вам, а ти собі майже половину залишала.

– Я не залишала, а відкладала!

– Як ти могла мені брехати?

– Я не брехала, а не договорювала.

Та він вже не слухав, а пішов збирати речі. Того ж вечора до своєї мами поїхав. Згодом свекруха ще й зателефонувала, кричала на мене страшенно:

– Що ти за людина? Хто так робить?

– Ви так говорите, наче я зрадила.

– Так ти й зрадила!

Що я не казала, ніхто мене не слухав. В розпачі подзвонила мамі.

– Це ти мені порадила приховати заробіток!

– Доню, а може це на краще!

– Що ти таке кажеш?

– Він мені ніколи не подобався. Якщо так легко йде, то нехай.

Чути це мені було прикро, адже Михайло все ж мій чоловік і я його кохаю.

Та чи справді я так погано вчинила? Що ви про це думаєте?

КІНЕЦЬ.