— Чого ти до дружини брата ходиш з квітами і на обід до Дарини їздиш? У тебе є своя дружина, Данило! А так ти руйнуєш родину Сергія, а у них і так все не просто!

— Мамо, я тобі нагадаю, що це Сергій Дарину зрадив. Вона його пробачила заради дітей, але більше не кохає.

— А твоя Катерина як до вашого спілкування з Дариною ставиться? — запитала я сина.

Данило відвернув погляд.

— Катя само собою не в захваті, — тихо сказав він. — Але я ж нічого поганого не роблю. Просто підтримую Дарину.

— Квітами? Обідами? Підтримка — це не про це, сину, — я зітхнула.

Я бачила, що ця розмова йому не подобається. Він почав нервово постукувати пальцями по столу.

— Мамо, ну ти ж сама знаєш, яка Дарина хороша.

— Знаю, — перебила я його. — І знаю, що вона дружина твого брата.

Данило роздратовано провів рукою по волоссю.

— Мамо, ну ти ж бачиш, що їхнього шлюбу більше немає. Сергій не змінився. Він гуляє, живе своїм життям. Дарина сама з дітьми. Їй важко.

Я мовчала. Так, я все це знала. Сергій і справді не змінився після своєї зради.

Він начебто повернувся в сім’ю, але тільки формально. Він постійно був у справах, у друзів, на якихось зустрічах. Дарина тягнула все сама — дітей, дім, роботу.

Але я також знала, що у мого молодшого сина — дружина.

— Даниле, а як Катя? Вона твоя дружина. Ти подумав, що їй може бути неприємно?

— Катя багато що розуміє, — пробурмотів він.

— А що ж тут розуміти? Що її чоловік бігає до дружини свого брата? Що дарує їй квіти? Що їсть у неї обіди, ніби в себе вдома?

Данило мовчав.

— Синку, — я говорила м’яко, але твердо, — ти повинен розставити пріоритети. Або твоя сім’я, або сам розумієш.

— Або що? — він різко підвів очі.

— Або ти зруйнуєш усе. І сім’ю Сергія, і свою власну.

Він встав із-за столу, пройшовся по кімнаті.

— Мамо, а якщо я зрозумів, що не Катю кохаю?

Мене ніби обдало струмом.

— Що ти таке кажеш?!

— Я давно це відчуваю, — зітхнув він. — Дарина – вона не просто дружина брата. Вона та жінка, яку я, мабуть, мав зустріти ще раніше.

— Але ж ти вже зробив вибір! У тебе дружина!

— І що мені робити? Жити у брехні?

Я не знала, що сказати. Голова йшла обертом. Син закохався в дружину брата.

Я бачила, що в його очах боротьба. Він сам не знав, як бути.

— І що ти думаєш робити?

— Не знаю, — тихо відповів він.

— Але я більше не можу це ховати.

Я не хотіла його засуджувати, не хотіла читати мораль. Але в моїй голові не вкладалося: що ж буде далі? Що буде з Катериною? Що буде з Дарининою сім’єю?

Я не знаю, як йому допомогти і що йому сказати. Чи варто йому боротися за своє кохання, навіть якщо воно руйнує дві родини?

Чи повинен він залишитися з дружиною, навіть якщо вже не відчуває до неї почуттів? Як вийти з цього, не зламавши життя іншим?

Мені здається, що правильного виходу тут немає, комусь буде дуже дуже важко. Але, можливо, я помиляюся? Як мені допомогти синам?

Джерело