Бездомний чоловік лежав на землі і дивився на блакитне небо. Лежав він так довго, але потім раптом гукнув голос. Чоловік підвівся і побачив перед собою дуже вишуканно одягнену жінку.

Волосся її були красиво покладені, на руках був свіжий манікюр.

-Добрий день,- звернулася до нього жінка,- Ти голодний? Чоловік здивувався, йому здалося, що жінка плід його уяви, тому він нічого не відповів.

-Гей, вставай давай! В її голосі прозвучали командуючі нотки, і він не зміг їх проигнорувати, повільно встав. Жінка дивилася на нього з посмішкою.

-Ось і звела нас доля, дядько Федір, причому на тому ж місці, що іронічно.

Чоловік не розумів, що відбувається.

А жінка вела його в ресторан, який знаходився на іншій стороні вулиці. Це було дуже дорогий і вишуканий заклад. Адміністратор хотів спочатку вигнати бездомного, але, коли побачив, що той прийшов з власницею закладу, відступив. Жінка посадила його за столік.

-Невже ти мене не впізнаєш? Чоловік придивився.

-Щось знайоме, але не знаю, де вас бачив…

-Я була студенткою без гроша в кишені.

Запізнилася в гуртожитку і залишилася на вулиці. Щоб не змерзнути остаточно, гуляла по околиці. Ви стояли біля ресторана і курили. Побачивши, що я змерзла, запросили всередину погрітися, нагодували. А зараз я власниця цієї мережі ресторанів. Ось як у житті буває! Я можу запропонувати вам роботу і допомогти з дахом над головою.

КІНЕЦЬ.