Закінчуючи школу, четверо нерозлучних друзів пообіцяли одне одному, що зустрінуться через 20 років. Просто Паша, Костя, Діма та Аня вступали до різних університетів, тож розуміли, що навряд чи зможуть підтримувати контакт постійно.

Паша поїхав до Італії до дядька, Костя провалив вступні та поїхав на заробітки до Польщі. Дімі вдалося оформити візу та вступити до американського вишу, а Аня залишилася у рідному містечку. Діти мали своє особливе місце для зустрічей, де вони завжди проводили разом час. Там вони й домовились зустрітись.

За ці 20 років життя героїв круто змінилося. Однак про свою обіцянку ніхто не забув. Зустріч шкільних друзів відбулася у той день і в той час, коли вони й домовилися. Паша прийшов першим, він завжди був найпунктуальнішим з усіх. Потім підтяглися Костя та Діма.

Тепер вже дорослі діти довго обіймалися і ділилися останніми новинами. Іноді вони списувалися в соцмережах, проте подробиць життя одне одного зовсім не знали. Виявилося, що у Паші двоє дітей, а Костя, як і раніше, холостяк. Діма зустрічається із прекрасною жінкою і хоче зробити їй пропозицію. А Аня…

Минуло вже більше години, як шкільні друзі зустрілися, але жінки все ще не було. Друзі були впевнені, що вона не могла забути про них і точно прийшла б. Тому вони вирішили, що, можливо, з нею щось трапилося.

Куди зникла Ганна

Благо Паша пам’ятав, де мешкали її батьки, і одразу запропонував поїхати до них. Двері відчинила мама Ані і одразу ж впізнала хлопців:

«Бог ти мій! Скільки років минуло! Хлопці, заходьте швидше, я зараз поставлю чайник».

«Ні-ні, Ларисо Петрівно, ми швидко. Скажіть, будь ласка, де зараз Аня та як можна з нею зв’язатися? Справа в тому, що 20 років тому ми домовилися зустрітися цього дня, але вона не прийшла. З нею все нормально?» — одразу відповів Костя.

Лариса Петрівна вмить змарніла і відповіла:

«Проходьте. Я зараз вам все розповім».

Чоловіки пройшли в кімнату і всім гуртом сіли на маленький диван. Жінка сіла навпроти і розпочала свою розповідь.

Виявилося, що за рік після закінчення школи Аня вже була при надії. Коли її хлопець дізнався про це, він одразу її покинув. Від безвиході Аня бралася за будь-яку роботу, аби стати на ноги. Але грошей завжди було дуже мало.

Коли Аня привела у світ маля, ситуація стала ще більш напруженою. Колишній молодик дівчини жодного разу про неї не згадав, а малюк його зовсім не цікавив. Тож, як тільки Аня відновилася, вона одразу вирушила заробляти гроші.

Здобути освіту вона так і не змогла, тому на хорошу роботу не претендувала. Доводилося задовольнятися чим трапиться. То прибиральницею підробляла, то в магазині продавчинею була — похвалитися нема чим. Особисте життя дівчині влаштувати не вдалося, все своє кохання та турботу вона віддавала синові.

Хлопець був хорошим малим, у школі був найрозумнішим з паралелі і завдяки цьому вступив на бюджет до столиці. Коли він поїхав, Аня змогла нарешті видихнути, але її здоров’я почало різко погіршуватися. Наразі жінка лежить у лікарні, тому певно й не змогла прийти на зустріч друзів.

Коли хлопці про це дізналися, вони одразу рвонули до шкільної подруги. Перед відходом Паша залишив Ларисі Петрівні чималу суму грошей:

«Тримайте. Стане в нагоді!»

Жінка відмовлятися не стала та прийняла допомогу.

Коли чоловіки приїхали до лікарні, Аня спала. Вони зазирнули в палату, щоб подивитись на неї, і обімліли. Костя сказав:

«Яка ж вона виснажена, бідолаха! Але, як і раніше, така красуня… Знаєте, хлопці, а вона мені подобалася в школі. Досі шкодую, що не зізнався тоді, на випускному».

Паша посміхнувся і відповів:

«Костю, у тебе знов є така можливість!»

Коли Аня прокинулася, хлопці сиділи біля її ліжка.

«Привіт, Анько! Ну ти і спиш, звичайно!» — веселим голосом промовив Діма. Жінка не чекала їх побачити, гадала, що вони забули про зустріч. Але вони не лише приїхали, а й змогли знайти її. Аня розплакалася.

«Тихо-тихо, Аню, ми тут, все буде добре. Ти впораєшся! А ми допоможемо», – пригорнувши Аню за плечі, сказав Костя.

З того часу минуло кілька місяців. Хлопці погостювали у рідному місті 2 тижні, а Костя залишився до повного одужання Ані.

З кожним новим днем, проведеним з нею, він переконувався, що його почуття до неї не зникли. Коли Аня остаточно стала на ноги, чоловік наважився зізнатися їй у коханні. І вона відповіла йому взаємністю.

У свекра був день народження. Зібралася вся сім’я, і ми з чоловіком прийшли, дітей на мою маму лишили, але і що там лишати по 13 років, це аби рахувалося, лишень

Мені 24 роки, колишньому хлопцеві 31. Рік були разом. Він працює в іншій країні, тому часто їздили одне до одного, підтримували стосунки на відстані, і спочатку стосунків він запитав, чи

І шлюб розвалився, і сестру втратила… Минуло вже багато років з того випадку, але я все не можу забути зради своєї сестри. Дивно, але начебто близькі люди повинні поважати одне