Чергова нахаба хотіла навчити всіх у маршрутці життя. Та такої відповіді від старенької я не очікувала.

Кожен раз, коли я повертаюсь додому з роботи, у громадському транспорті просто якесь пеkло. Всі поспішають, всі втомлені, всі на нервах. Ну але буває, що хтось навпаки в ейфорії того, що робочий день закінчився.

Коли я увійшла в той переповнений салон, то відразу автоматично втягнула живіт, пробралась як можна далі, аби таки вхопитись за поручень. Недалеко від мене на одному із сидячих місць була вагітна дівчина. Вона видалась досить юною, а термін її вагітності досить великим, адже живіт був уже величеньким. Сидячи, вона читала щось у журналі.

На наступній зупинці до маршрутки зайшла жінка років 55. Вона була вся така модна, елегантна. Загалом, дуже ділова леді. Щоправда, на обличчі читалось якесь таке зверхнє ставлення до всіх, ніби вона у лімузині їде.

Вона зайшла впевнено і так само впевнено почала розштовхувати людей навколо себе, щоб зайти до середини салону. Вона притиснулась прямо до мене і мені різко забракло дихання.

Така нахабність мене шалено роздратувала. Навіщо штовхатись так далеко, якщо потім через твою комплекцію багато хто не зможе вийти на потрібній зупинці?

Поки ми проїхали всього декілька хвилин, то незнайомка настільки сильно штовхала мене до скла, що я боляче вдарялась головою. Я таку поведінку проігнорувала, бо не хотіла розпочинати конфлікт.

Але потім нахабна незнайомка почала чіплятися до вагітної дівчини, що сиділа поряд.

– Ну от і що у нас тепер за молодь? Ми в свій час не дозволяли собі ось так сидіти поки стільки людей навколо тебе стоїть.  І куди тільки ті батьки дивились? Чому вчили?

Паралельно вагітній сиділа і старенька бабуся. Вона довго дивилась убік, ніби не чула, що відбувається, а тоді повернула голову та різко почала заступатись за дівчину:

– А у Вас яке виховання, якщо ви на вагітну дівчину кричите? Не соромно?

Я думала, що жіночка замовкне, але ж ні:

– І що з того, що вагітна? Це діагноз? Раніше жінки у полях народжували і не скаржились, а тепер такі всі делікатні поставали.

Та і бабуся уступити не змогла:

– Якщо ви у полі так легко народити змогли, то я думаю і постояти у маршрутці декілька хвилин вам проблемою не буде.

Жіночка більше не мала що відповісти, тому мовчки розвернулась і їхала. Весь салон до кінця поїздки не проронив ні слова.

КІНЕЦЬ.