Через тиски свекрухи чоловік був змушений привезти її в нашу квартиру. І скажу відверто, я втратила спокій. На кухні, коли я приходжу з роботи, то застаю безлад. Вона постійно щось готує, розігріває, то робить собі чаї. І нічого не кладе на свої місця. Кожного дня я бачу цей хаос, до якого аж ніяк не хочу звикати, бо завжди дотримувалась чистоти і мінімалізму. Я мовчала, але таки вирішила покликати чоловіка за “круглий стіл”.

Моє життя стало нестерпним, а саме через посиденьки моєї свекрухи у нашій з чоловіком спальні.

Колись ми з моїм чоловіком тіснились по орендованих квартирах, оскільки після одруження не хотіли жити з батьками, тай життя в селі нас геть не влаштовувало.

Обидвоє ми працювали в місті, тому щоб не було проблем з добиранням до роботи вирішили винаймати квартиру і жити міським життям.

Та наше життя різко змінилось, як мій Андрій на роботі пішов на підвищення у кар’єрі. Там і геть інші можливості і зарплатня пристойна.

Та оскільки ми обидвоє з чоловіком з села, то й мови не могло бути про свій особняк. Ми завжди мріяли і хотіли жити і вити своє сімейне гніздечко у просторій квартирі.

За дверима якої мало хто тебе знає і нікому немає до тебе ніякого діла. Не те, що в селі, кожен заглядає в твою тарілку, аби лиш тільки був привід для нових пліток.

Вже за три роки ми наскладали на нову квартиру, зробили гарний ремонт, майже за пів ціни, адже в чоловіка тепер є свої переваги по роботі.

Ми щасливі переселились жити в своє гніздечко, а через рік у нас народилась наша донечка, наш промінчик щастя, який радує нас своїми успіхами кожного дня.

Ми рідко приймали гостей в нашій оселі. Здебільшого ми їздили самі до батьків в село. Деколи, щоб чимось допомогти, як був на те час, а деколи просто погостювати на вихідні. Наша донечка вже подорослішала, вона вже навчається в третьому класі.

З Андрієм ми облаштували для неї свою кімнату. І все у нас було чудово, поки мама Андрія не почала жалітися на тиски, і чоловік не прийняв рішення забрати свекруху до нас пожити.

Чому не до дочки, адже у Андрія є сестра – це загадка. Та, правда, ця живе у невістках і можливо саме цьому і є причина. Та моє життя з появою свекрухи стає нестерпним.

Скільки ще це триватиме, я не знаю, але у мене складається враження що від нас вона і не збирається з’їжджати.

Моя свекруха така жіночка з характером, вона завжди любить повчати, що мене не лише дратує, а й просто виводить із себе. На кухні коли я приходжу з роботи, то застаю безлад.

Вона постійно щось готує, розігріває, то робить собі чаї. І нічого не кладе на свої місця. Кожного дня я бачу цей хаос, до якого аж ніяк не хочу звикати, бо завжди дотримувалась чистоти і мінімалізму.

Та тепер я про порядок в квартирі можу і забути. В свекрухи довге волосся, яке майже по всюди. Мій пилосос навіть деколи з ним не справляється.

Та найбільше мене дратує ситуація зі свекрухою у нас в спальні. Та часто любить лягти на моє місце і “крутити” серіали в нас на телевізорі у спальні.

Навіть деколи на мої зауваження, що я хочу вже відпочити, свекруха не реагує, бо вони вдвох з Андрієм дивляться якийсь фільм, а мені пропонують приєднатися.

Я розумію, що Ніні Іванівні скучно цілими днями самій і вона ввечері хоче нашого спілкування і уваги. Та я втомлена приходжу з роботи і волію відпочити у себе в ліжку, де мені над головою ніхто не сидить і не розповідає всілякі небилиці, які мені взагалі не потрібні.

Андрій мені говорить, що мама в нас буде жити, доки буде це їй потрібно, а я бачу що ця поселилась на довго і додому не збирається.

Як мені жити далі, я не знаю… бо життя у власній квартирі стає нестерпним.

Як позбутися надокучливої свекрухи?

Та чи це можливо взагалі в даній ситуації? Бачу, моєму Андрію довподоби мамина увага і він наче почувається маленьким хлопчиком біля неї, а я заручницею даної ситуації.

Тож як мені бути?

Джерело