Майже 25 років у шлюбі. Чоловік — патологічний ревнивець з усіма наслідками (стеження, тотальний контроль, допити, істеричні звинувачення в моїх зрадах). Я — вірна дружина, що любить його, ніколи й на думці не подумала про інших чоловіків.

Любила до божевілля, терпіла все, прощала. Він мій перший і єдиний чоловік у ліжку. Жили на публіку, як то кажуть: на людях ми ідеальна пара, ідеальна сім’я, а вдома постійні розбирання, незаслужені його докори та мої сльози.

У 25 років в мене стався перший напад. До 40 років пережила три мікроінльти. Навчалася заново говорити, ходити. Все одно вибачила.

Продовжувала терпіти.  Чому? Причин було кілька серйозних. І ось, у моєму житті з’являється людина, яка мене покохала, готова весь світ покласти до моїх ніг.

Бідолашний, але перспективний (це я до того, що не заради грошей). Неймовірно добрий серцем і душею, дбайливий. Моє серце не витримало, і я почала відповідати взаємністю.

Не шкодую і ніколи не пошкодую про це. Цей чоловік дав мені дізнатися, як це бути жінкою, бути щасливою, бути коханою.

І ось, одного разу мій чоловік дізнається про те, що я люблю іншого, що цей інший любить мене і хоче мене забрати до себе. Що тут розпочалося!

Сльози, істерики, валяння на колінах і благання не кидати його. Погрожував накласти на себе руки, життя йому, бачите, не миле.

Імітував напади, які я присікала однією фразою і всі симптоми як рукою знімало. І можна було б припустити, що в нашій ситуації було далі.

Через рік я дізнаюся, що в нього була і є коханка і стосунки давні (вона сама мені подзвонила, надала купу компромату, сподівалася, що якщо він не йде від мене до неї, то я сама його викину).

Коли я копнула його життя глибше, з’ясувалося, що він зраджував мені все життя. До того ж з такими страшними і недоглянутими жінками (а сам все життя стежив, щоб я і спортом займалася, за фігурою стежила, нігтики, нарощувала вії, перукарня щоб вчасно та інше)! А спав із звичайними дешевими та доступними жінками.

Так ось останнім часом дійшов до того, що і сам не йде, і мене не відпускає до іншого, маніпулює ситуацією. Але паралельно має стосунки навіть не з однією, а з кількома жінками.

Одна з них – приблизно моя однолітка з двома підлітками дітьми. Він влився в сім’ю, познайомився з родичами, возить дітей до лікарень, забирає з навчання, спільні плани на майбутнє, планують спільну відпустку за кордоном.

Друга жінка вдвічі молодша за нього з 4-річною дитиною. І тут він познайомився з батьками її, господарює у дворі, йдуть розмови про весілля, гуляє з нею та її дитиною в зоопарках, у торгових центрах скуповуються одягом, продуктами, він водить її «нашими» місцями, в «наші» з ним кафе .

При цьому всім жінкам розповідає, що зі мною живе лише формальним шлюбом, спимо у різних кімнатах, як квартиранти (а це не правда, поки що змушені навіть в одному ліжку спати). Не гидує паралельно заводити ще стосунки з іншими жінками.

Все це з’ясувалося в телефонних розмовах з цими жінками (не питайте, як я дізнавалася їх телефони), кожна в шоці, тому що вважала себе єдиною.

Коли його приперли до стінки, знову той же цирк: вибач, я дурень, біса поплутав, я люблю тільки тебе, я не житиму без тебе, імітує напад. Нічого нового.

Намагалася вирішити питання свого особистого щастя чесним шляхом (піти і розлучитися), але не виходить. Отже, вдаю, що дала шанс, а сама тихенько готую платформу для свого зникнення з країни. Щоб не знайшов, щоб і дав пожити хоч трохи.

Скільки мені залишилося – все моє, хочу побути щасливою. Діти у нас дорослі, знають щодо всієї нашої ситуації, життя загалом. І мене розуміють, бо люблять, і його шкодують і люблять (він добрий батько, цього не відібрати).

Але вони вже мають свої стосунки, вони в курсі дорослих нюансів життя. Сподіваюся, ухвалять моє рішення, тим більше, мого чоловіка коханого прийняли, у дружніх стосунках із ним.

Так ось до чого я це все. До того, що я багато терпіла, не йшла, його шкодувала. Все думала, що з ким він залишиться, він не зможе зійтися з іншою жінкою, бо однолюб (це він мені так співав на вушко все життя).

А тут бачили, однолюба? Ось, «однолюби» та ревнивці. Як кажуть, кожен судить собою. І це правдою виявилося. Любіть та бережіть себе. І будьте щасливі.

КІНЕЦЬ.