Я чудово знаю, що мій чоловік Олег мав насичене любовне минуле. Судячи з його ж слів, вперше зустрічатися з дівчиною він почав у середній школі, а до вступу до універститету вже став пропаленим серцеїдом.

Чи я ревнувала його? Не те щоби сильно, але певні негативні емоції, звичайно, відчувала.

Якось, незадовго до весілля, спитала, скільки в нього було до мене жінок, а Олежка раптом відверто відповів. Слухала і диву давалася – як він все встигав?! Розповів, що часом крутив романи відразу з трьома-чотирма дамами і всім їм чудово пудрив мозок!

Мені навіть у якийсь момент спала на думку думка, що я просто чергова любовна жертва… Мовляв, крім мене в нього там ще парочка жінок є в запасі – пограється і кине, залишуся одна на білому світі. Але ні, не обдурив. Зробив пропозицію, одружився зі мною.

І жодного разу за всі п’ять років спільного життя я не відчувала ревнощів. Олег просто не давав приводів – завжди чітко вчасно додому, якщо раптом йшов гуляти із друзями, то я знала, де він, з ким і коли повернеться. Єдине, про що попросила – не розповідати ніколи про минулі любовні пригоди.

– Слухай, пам’ятаєш, ти мені зізнався, що в тебе до мене було багато дівчат? – запитала я Олега якось увечері незабаром після нашого весілля.

– Так. А що? Подробиці цікавлять? – чоловік хитро посміхнувся.

– Ні. Ніколи мені більше не розповідай про це. Домовились? Неприємно до тремтіння.

Замість відповіді Олег поцілував мене, і я заспокоїлася. Ну не могла ця людина заподіяти мені біль, не сумнівалася в ньому жодної секунди.

Він не міг, а от свекруха Галина Сергіївна ще як. Таке відчуття, що вона спеціально шукала момент, як би болючіше мене зачепити і подивитися на реакцію. А я, наївна, вірила їй, приходила в гості, без сорому ділилася прикрощами та радощами. Вважала, що в мене з’явилася друга мама. На тому й погоріла.

Якось ми з Олегом приїхали до Сергіївної, і вона одразу почала поводитись дивно. Дивилася на мене з прищуром, недобре хмикала.

Я тоді подумала, що свекруха просто поганий настрій, тому не надала цьому значення. Але за столом стало ясно, що бабуся задумала проти мене щось на кшталт диверсії.

– Ой, а пам’ятаєш, – верескливо звернулася вона до Олега, – як за тобою бігала… ця… як її? Маринка! Ти тоді на першому курсі був.

– Що за Маринка?.. – запитала я розгублено.

– Ах, ти ж не знаєш, – свекруха підняла брову. – Зараз розповім.

Далі була докладна розповідь про те, як мій чоловік, навчаючись на першому курсі, зробив її дитину, а потім кинув її. Жорстоко? Більш ніж, я не чекала такого від чоловіка, хоч і знала.

Свекруха ж не вгамувалася. Закінчивши розповідь про нещасну Марину, згадала якусь Оксану, з якою Олежка будував стосунки незадовго до знайомства зі мною. Виявляється, цей козел зрадив бідолаху з її чи то близькою подругою, чи сестрою.

Я сиділа і не знала, куди себе діти. Хотілося провалитися. Зникнути. Просто в одну мить припинити існування.

А Галина Сергіївна не вгамувалася! Встала з дивана і, діставши з шафи пильний альбом із фотографіями, почала бурхливо обговорювати зображених там колишніх дівчат Олега. Навіщо зберігає їх? Уявлення не маю. Мабуть, спеціально для мене приберегла.

Терпець урвався. Я, не кажучи ні слова, підвелася з-за столу і вирушила до передпокою. Напнувши туфлі, вийшла в під’їзд, голосно грюкнувши дверима і, давлячись сльозами, запалила біля вікна на сходовій клітці.

Через хвилину за мною вийшов чоловік.

– Ти чого?

– А ти не зрозумів? Я не по приколу просила не розповідати мені про своїх колишніх дівчат! – майже прокричала я.

– То я й не розповідав. Це мама… Та й тут нічого страшного. Вони ж були, я ти єдина і найулюбленіша.

Олег хотів було мене обійняти, але я відсахнулася – така огида підкотила, що аж відчула приплив нудоти.

Минуло вже кілька місяців, але не можу заспокоїтись. Останнім часом навіть почали з’являтися думки про розлучення. Так, багате минуле це чудово. Але навіщо він робив такі мерзенні речі? І навіщо свекруха мені про них розповіла?

КІНЕЦЬ.