Мама своїми претензіями до мене та мого чоловіка настільки мене дістала, що я вирішила змінити місце проживання. Інакше я або з нею б посварилася в кінець, або з чоловіком розлучилися б. Це було моє рішення, але мама вважає, що це все підступи мого чоловіка.

Я свого часу вдало, як мені тоді здавалося, спромоглася купити квартиру в одному будинку з мамою. Думала, що буде дуже добре. І мені до неї в гості можна добігти в тапочках, і вона потім з дітьми мені зможе допомогти. До того ж у цьому районі я прожила все життя, тут усе рідне та знайоме.

Потім я вийшла заміж, чоловік приїжджий, свого житла у місті не мав, тож жити стали в мене. Мене наші стосунки з чоловіком влаштовують повністю. Він саме той чоловік, який мені потрібний, але мама його не злюбила з першого погляду.

– Ти його як за уцінкою вибирала. Ще й до тебе жити прийшов, – висловилася вона після їхнього першого знайомства.

Зате він добрий, господарський, дбайливий та надійний. Мама на мої слова тоді тільки хмикнула, мовляв, побачимо, як у декреті заспіваєш.

Але вона ще до декрету примудрилася винести мені та чоловікові весь мозок. Прийде ввечері і починає бухтіти. Зять їй не те, зять їй не це, ой яка я в неї бідненька при такому чоловіку. Хоч чоловік мамі й допомагав, чим міг по дому, і возив, коли треба було, але все був не милий їй.

– Ось у тітки Свєти донька вийшла нещодавно заміж, та там чоловік так чоловік. І квартира своя, і нова машина, і тещу поважає, подарунки дарує. Не те, що наша ніжинка, доброго слова не дочекаєшся, що вже про подарунки говорити.

Побачить, що я зашиваю якусь річ, починає голосити, що я в рваному штопаному-перештопанному ходжу, що з таким чоловіком і не дивно. Пояснювати, що навіть якби чоловік був багатим, я все одно не стала б викидати річ через одну маленьку дірочку, марно.

Чоловік тримався довго, а потім почав відповідати, часом грубо. На що мама закочувала очі, зображала серцеві напади і вимагала, щоб я урезонила свого чоловіка, який у моєму домі мою маму не поважає.

Не відчиняти двері було безглуздо. Мама починала голосити під дверима, а мені не хотілося, щоб цю виставу ще й сусіди спостерігали. До того ж, телефон ніхто не скасовував.

Подумавши, зваживши всі варіанти, ми з чоловіком вирішили, що треба переїжджати. Взагалі, добре було б, щоб мама не знала адресу нової квартири, але це утопія. Але хоча б не приходитиме щодня по кілька разів. Все одно у мене однушка, а ми з чоловіком хочемо щонайменше двох дітей. Тому треба розширюватись.

Було вирішено, що мою квартиру ми здаватимемо, а самі поживемо у свекрухи, щоби підзбирати на іпотеку. Так, хід дивний, переїжджати зі власної квартири до свекрухи, але це був найкращий варіант, насправді. У мами чоловіка своя троячка, до того ж вона часто виїжджала на кілька днів до свого чоловіка, тому ми могли тижнями не перетинатися.

Мамі про наші плани ми не розповідали, бо хотілося відстрочити неминучий скандал. Але, звісно, ​​це не вийшло. Агентурна мережа сусідок помітила, що ми сумки виносимо до під’їзду, про що одразу повідомили мамі. Вона вискочила до нас, уперла руки в боки і почала випитувати, куди ми зібралися.

Брехати я не хотіла, відповіла правду, що квартиру здаємо, будемо накопичувати на квартиру подалі від неї. Мама почервоніла, почала кричати на мого чоловіка, що це він воду каламутить і збиває мене.

– Боїшся, що я доньці очі на тебе таки розплющу! – кричала вона, а потім повернулася до мене. – А ти чим думала, міняєш рідну матір на свекруху, як корова на прив’язі за чоловіком своїм тупаєш.

Чоловік зціпив зуби і почав вантажити речі в машину, а я витратила цей час на те, щоб пояснити мамі, що це моє рішення, і саме вона підштовхнула мене до його прийняття.

Так би і не поспішали, жили б далі, як мінімум декрет би пережили на старому місці, але саме через її причіпки та заради збереження миру в сім’ї. Мама сказала, що я ще приповзу до неї плакатися, а потім пішла до себе.

Ми вже півроку живемо у квартирі свекрухи. Вона нас не дошкуляє, я її майже й не бачу. Вона не лізе до нас, ми до неї, все влаштовує. Квартиранти платять, ми працюємо, збираємо гроші, а мама вже три місяці навіть не пише сама. Я іноді дзвоню, справляюся про її справи, зі мною спілкуються сухо і лише по справі.

Дуже неприємно, що вийшла така ситуація, сваритися з мамою до моїх планів не входило. Але вона сама довела конфлікт до такого стану. Якщо схаменеться, добре, ну а не схаменеться, то це її справа.

КІНЕЦЬ.