Через два тuжні nісля весілля мu розлучuлuся. Не знаю, що на мене найшло, але я зібрав по квартирі її поки нечuсленні шмоткu, заштовхав у валізу і відніс в машuну. Потім nовернувся, вuвів дружuну з квартuрu і відвіз назад до тещі.

Познайомилися ми з Алісою на дні народження спільного приятеля. Красива була дівчина, як тепер модно говорити — доглянута. Розпущене волосся, довгі вії, пухкі губки — все при ній. І понеслося у нас! Живу я один в маленькій квартирці, яка мені від прабабусі дісталася. Зустрічалися у мене, але ночувати Аліса ніколи не залишалася. Казала — мама не схвалить.

Навчалася моя подруга на денному відділенні інституту, жила удвох з матір’ю в трьох кварталах від мого будинку. Через кілька місяців знайомства вона мене в гості запросила і з мамою познайомила. У будинку у них Чистота і затишок, пиріжками домашніми пахне.
Пронеслася, було, шалена думка: як же Аліса трисантиметровим кігтями ганчірку для підлоги віджимає?

Але тут же і понеслась геть. Загалом, вирішив я: кращу дружину мені не знайти. І я одружився з гарною, домашньою і порядною Алісою. Дружина відразу переїхала в мою маленьку, зате власну однушку. Здавалося б-живи та радій! Я працюю, наполегливо і багато. Аліса мені домашній затишок створює.

Так я спочатку і думав, поки не зрозумів, що сильно помилявся. А зрозумів це я на третій день після весілля. Приходжу з роботи — в холодильнику Ні супу, ні другого. На журнальному столику в кімнаті залишки замовленої піци, кругом крихти і лушпиння від насіння. Моя дружина сидить, закинувши ноги на той же столик, і кігті пилкою наярює.

-Аліса, сонечко, а що у нас на вечерю? —здивовано питаю я, у відповідь чую:- Піцу доїси, я тобі залишила. Ось це я потрапив! Скандалу вирішив поки не влаштовувати. Гаразд, думаю, весілля і все таке. Поступово життя увійде в колію, і все налагодиться. Пройшов тиждень.

Я продовжував сам добувати собі їжу після важкого трудового дня, по кутах бовталися грудки пилу і поступово засолювалося Ніколи не застелене ліжко. Тоді моє терпіння почало здавати:- Слухай, розкажи мені, будь ласка, чим ти цілими днями після інституту займаєшся — А що? — округлила очі дружина, — після лекцій йдемо з дівчатами в кафе, додому приходжу втомлена, вмикаю комп’ютер.

Там повідомлень море, мені потрібно відповісти, поспілкуватися, фотки свіжі лайкнути. І себе до твого приходу в порядок привести. Скипів, грюкнув дверима і до друга ночувати подався. Нехай подумає над своєю поведінкою. На наступний день повертаюся з роботи додому — в квартирі чисто, смачна їжа приготовлена.

Аж від серця відлягло, зрадів, обійняв її: — Аліска, сонечко! Прости мене, тепер заживемо, як люди! Дружина подивилася на мене, як на ідіота:-Я-то тут при чому? Просто мама сьогодні приходила.

Не буду ж я своїми руками підлогу мити! Вона щотижня приходити обіцяла. Не знаю, що на мене найшло, але я зібрав по квартирі її поки нечисленні шмотки, заштовхав у валізу і відніс в машину. Потім повернувся, вивів дружину з квартири і відвіз назад до тещі. Зрозумійте, я ж з дружиною все життя прожити збирався, дітей з нею ростити! Не думаю, що її мама з усім цим впорається, коли їй стукне вісімдесят. Загалом, через два тижні після весілля ми розлучилися. Тепер боюся одружитися — раптом така ж попадеться?

Джерело