Я сама виростила єдину доньку. Вийшло так, що її батько не захотів зі мною одружуватися. А час тоді був такий, що сором було людям в очі дивитися. От я і подалася в другий кінець країни до тітки. У маминої рідної сестри не було дітей, то ж мене і мою донечку, тітка Марина полюбила, як рідних.

Ми обоє дуже любили мою доньку. Оля це відчувала і виросла високомірною і невдячною дитиною. Наслідки цього всього зараз – вона залишила мені трьох своїх дітей і поїхала шукати щастя закордоном. У неї там з’явився черговий чоловік. А що я одна маю робити з трьома малими дітьми і старенькою тіткою, її не хвилює.

В свій час я зробила все для того, щоб Оля поїхала з села і щоб у неї була краща доля, ніж у мене. Донька поступила в столичний університет, але відразу ж після першого курсу ошелешила мене, що чекає дитину. Ми з тіткою Мариною вирішили, що дитину заберемо в село і дамо доньці довчитися. Так і зробили. Відтоді старший внук Юрко і живе у нас.

В кінці п’ятого курсу Ольга повідомила нам, що виходить заміж. І знову відразу народила дитину. Не проживши з чоловіком і року, розлучилася. Приїхала, почала просити, щоб я забрала її другого сина теж на деякий час, поки вона облаштується в столиці. Казала, що їй гарна робота підвернулася. З неохотою, але я все ж, погодилася. Думаю, дам дитині шанс, поки молода, подивлюся за внуками.

Через два роки Оля приїхала в село з новим чоловіком і животом. Просила мене подивитися за старшими хлопцями, бо ж у неї нарешті з’явився шанс бути щасливою. Вадим, новий чоловік Ольги видався мені серйозним, цілеспрямованим. Чоловік навіть пообіцяв, що забере двох старших дітей до себе.

Але і в цьому шлюбі у Ольги нічого не склалося. Прожили вони з Вадимом чотири роки. Далі була та сама історія: «Мамо, забери дитину, поки я придумаю, що робити далі».

І ось зараз у мене троє дітей, з хлопцями справлятися мені не легко. Ольга, правда, присилає гроші на них щомісяця, хоч це вже добре. Зараз донька знову виходить заміж, тепер уже за іноземця. Я підозрюю, що про трьох своїх дітей вона йому просто не сказала.

На старості років мені доводиться няньчитися самої з трьома онуками. А недавно я дізналася, що дочка знову чекає дитину. Ось сиджу тепер і чекаю, що буде далі.

Ольга телефонує, просить ще трохи потерпіти. Вона переконана, що знайде вдалий момент, розповість все чоловікові і зможе забрати дітей до себе. Я молюся, щоб все склалося саме так, як вона мріє. Адже з кожним роком мені все важче з дітьми – хлопці підростають, їм потрібна турбота і увага і мами, і тата.

Найбільше я боюся, щоб не розгорнувся звичний сценарій і Ольга не привезла мені ще одного малюка. Так, діти – це радість. Але у них має бути повна сім’я. От я вже виховувала доньку сама – тепер пожинаю плоди усього цього. Що мені робити, я не знаю: дітей дуже люблю, але роки беруть своє.

КІНЕЦЬ.