У моєму житті сталася заплутана ситуація. Не минуло й року, як я розлучилася з чоловіком, якого шалено любила, як і він мене. Причиною розлучення була його сім’я, яка стояла проти мене.

Мені було дуже боляче. Спочатку я думала, що буду одна, що нікого не зможу полюбити і ні з ким не зможу кохатися.

Минуло трохи часу, і я зрозуміла, що таким чином заганяю себе до могили. Я вирішила, що всіляко себе відволікатиму (робота, походи в бари, клуби, вечори з подругою, нові знайомства).

Через деякий час я почала тісно спілкуватися зі своїм старим приятелем, якого знала близько 3 років. Ми поступово закохалися в одне одного, почали зустрічатися, а незабаром і з’їхалися.

Він зробив мені пропозицію, познайомив із рідними, а незабаром я дізналася, що в нас буде дитина. Всі стосунки зі мною він пив і в нього від цього були проблеми із нервами.

Закоханість у нього допомогла мені відійти від того розлучення і затуманила мої очі. Я терпіла його пияцтво, істерики та інше, а невдовзі пішла, навіть не розписавшись із ним.

Вже місяць я живу одна, чекаю дитину, майже на третьому місяці і всі мої думки тільки про колишнього коханого.

Розумію, що ось-ось зірвусь і напишу. Все було б простіше, якби не дитина. Не уявляю, як він відреагує.

Адже коли ми розлучалися, він обіцяв через якийсь час вирішити проблеми із сім’єю, з’їхатися та забрати мене. А тепер я не знаю як бути.

Були думки про те, щоб не залишити дитину, але одразу ж зупинила себе. Адже дитина не винна у моїх почуттях.

Батько дитини зник, але це на якийсь час. У мене до нього жодних почуттів немає.

Як бути? Що робити, якщо моє кохання настільки сильне, що я сумніваюся, що щось може ще його занапастити.

Дуже хочу бути зі своїм коханим, але боюся, що дитина стане несподіваним неприємним сюрпризом для нього.

КІНЕЦЬ.