Ми з чоловіком фінансово стабільні, не маємо кредитів, що дозволяє нам жити безбідно. Ми часто допомагаємо батькам сплачувати за комунальні послуги, іноді купуємо їм продукти.

Моя свекруха, маючи стабільний дохід і отримуючи пенсію, нещодавно почала доглядати нашого сина, що дозволяє мені працювати без перерв через його часті хвороби.

Спочатку ми думали про те, щоб найняти няню, але свекруха наполягала, що сама впорається зі щоденним доглядом за дитиною. Ми намагалися компенсувати її час, але вона відмовилася.

Одного ранку наш син, який зазвичай неохоче їв після пробудження, швидко з’їв свій сніданок, здивувавши нас цим. Син розповів, що бабуся скаржилася на те, що ми залишаємо його недогодованим, і скаржилася на його «надмірний» апетит.

Мій чоловік, приголомшений цим, відразу ж попередив свою матір, що вона більше не сидітиме з дитиною.

У відповідь на це свекруха захищалася, стверджуючи, що ми не рахували витрати на харчування сина протягом усього дня, і що ми мали подбати про це, залишивши їй достатньо грошей на їжу.

Незрозуміло, як бабуся могла докоряти свого онука за те, що він голодний, особливо якщо врахувати, що вона завжди готувала прісну та неситну їжу.

Якби вона висловила свої претензії безпосередньо, питання можна було б вирішити мирним шляхом. Проте, враховуючи ситуацію, що склалася, ми зараз шукаємо приватний дитячий садок.

Хоча моя свекруха може образитися на нас, але я залишаюся при думці, що відкрите спілкування з цього питання могло б запобігти розладу між нами, тому ми в цілому не винні.