Отримавши у шістнадцять років від батька квартиру, я обрала собі чоловіка, який, щойно закінчивши Київський університет, обіцяв світле майбутнє.

Нас навіть чекала дача, подарована його батьками, що малювало картину ідеального подружнього блаженства.

Незважаючи на такі перспективи, мої родичі висловили категоричні заперечення, вказавши на горезвісний темперамент моєї майбутньої свекрухи.

Після весілля моє очікуване життя в Києві різко змінилося на важке існування в сільському будинку моїх свекрів, яке почалося лише через кілька днів після церемонії.

Чоловіка відправили продовжувати навчання, а мене залишили під пильним наглядом свекрухи вести невтомний домашній режим.

На тлі цих випробувань я стала свідком процесу, коли свекри намагалися посадити мене на строгу дієту, даючи мені мізерну їжу лише раз на день, намагаючись заощадити на мені.

Я ледве уникла проблем зі здоров’ям завдяки своєму гарному апетиту та підтримці власних батьків, які забезпечували мене одягом та харчуванням.

Шлюб, натягнутий розлукою та ощадливістю, не витримав, що призвело до розлучення через чотири невблаганні роки.

Однак життя розпорядилося інакше: через сім років ми з чоловіком знову знайшли один одного, почавши новий розділ далеко від його токсичних батьків, подробиці якого сплетені в зовсім іншу історію.

КІНЕЦЬ.