Я у розлученні вже близько 8 років. В перший рік, коли ми розлучилися з колишнім чоловіком, він не цікавився, як живе дочка і не дзвонив. На час розлучення доньці було 2, 5 роки. На той момент я могла працювати, мати сиділа з донькою. Я фінансово забезпечувала себе та дитину. Все було гаразд. Потім колишній чоловік вирішив спілкуватися із донькою, сказавши: «я тато, я маю на це право».

Став оплачувати їй англійську та танці. Я на аліменти не подавала і досі не хочу це робити. Добре, що мені й дочці вистачає. Живемо окремо від батьків, їздимо до гостей. Коли з’явилася дочка, колишній чоловік розпитував у лікаря, як таке може бути, що резус-фактор і група крові не збігаються з татом, а резус-фактори не збігаються тільки з мамою.

Але аналіз він більше не робив. Перед лікарнею ми почали складно одне одного переносити. Він часто став затримуватись на корпоративах, почав ходити на футбол, після якого у нього подав низько цукор. На останньому місяці я була вдома.

На всі мої «поговорити», щоб зрозуміти, що відбувається, він казав, що все чудово, я собі все вигадую. Згодом, мені почали дзвонити його колеги-дівчата (ми часто раніше зустрічалися на корпоративах до моєї вагітності, і встигли потоваришувати, потім зідзвонювалися, спілкувалися), вони почали розповідати, що мій чоловік надто потоваришував з однією із співробітниць.

Я жартувала і таким чином, думала, що ставлю їх на місце. Я вважала, що це лише плітки. Через 1,5 місяці після появи дитини нас знову запросили на корпоратив, із донькою залишилися мої батьки. І я справді побачила, що чоловік із однією із співробітниць часто від мене ховалися.

Для мене це було як «крижана вода». Був уже пізній час, я поїхала до доньки, він приїхав дуже пізно. Спочатку я не могла з ним говорити. Мені було легше, що його не було вдома. Я близько місяця, не могла прийти до тями. У нас були красиві залицяння, перші 3 роки після весілля все  було чудово.

Ніколи не могла подумати, що у моїй родині щось подібне може статися. Ця передісторія до того, що колишній чоловік відвернувся від сім’ї, я не могла цього зрозуміти та прийняти. Нині у нього з’явилася дівчина, вони мешкають разом. Я дізналася про це від дочки.

Вона розповіла мені і сказала, що хоче познайомитися. Я поговорила з колишнім чоловіком, він сказав, що не певен, якось потім. Минуло близько місяця, він дуже хоче познайомити їх. Але щодо ситуації, наскільки я зрозуміла, вона не хоче.

Збиралися кілька разів, але завжди все скасовувалося в останній момент. Під час телефонних розмов почав доньці грубіянити й казати, що це я заважаю познайомитись. Мені це вже набридло. Я б хотіла, щоб він зовсім зник із нашого з донькою життя.

Він морочить доньці голову, я перемикаю її на заняття, пояснюю, що всі люблять по-різному і тато не виняток. Але мені набридло виправдовуватись, я вже заплуталася. У мене своїх негативних емоцій вистачає, і не розумію, як пояснити дитині, що вона ні в чому не винна.

І виправдовувати його мені набридло. Коли я пробувала зателефонувати, він каже, що все чудово, це я собі придумала.

КІНЕЦЬ.