З Максимом ми почали зустрічатися, коли мені було лише 20 років. Юна і наївна дівчинка не помічала жодних недоліків молодого чоловіка. На початку відносин, як і в усіх, була і романтика, і зізнання, і гарні манери. Різноманітні побачення та прогулянки нічним містом викликали в мені теплі почуття.

Максим охоче познайомився з моїми батьками, а потім я зустріла його маму. Спілкування було душевним та сімейним. Палкі промови про велике кохання так сильно закрутили голову, що ми стали жити разом у його квартирі.

Я виросла у повноцінній сім’ї, де був загальний бюджет та окремі обов’язки у кожного. Тому після переїзду до Максима чекала на аналогічний сімейний побут. Але не тут було.

Майже відразу молодик почав тонко натякати мені, що житлоплоща, в якій ми проживаємо його. А я маю бути безмежно вдячна, що мене в неї пустили.

Закиди не закінчувалися одними лише словами. Молодий чоловік став висувати мені дедалі нові правила проживання у його квартирі. Спочатку я мала самостійно прибирати, прати і прасувати його одяг. Потім повністю взяти на себе приготування їжі та покупки в магазині. Крайньою точкою кипіння стала вимога оплачувати комунальні рахунки зі своєї кишені.

Моє обурення було на межі, але вдіяти я нічого не могла. Бракувало сили волі та життєвого досвіду, щоб вирішити ситуацію самостійно. Розповідати батькам було соромно та страшно, а від друзів допомоги я не чекала.

Минали роки і мене все більше й більше затягувало у ці стосунки. Поменшало романтики, побачень, спільних походів до друзів. Ми почали повільно віддалятися один від одного. Мені було дуже прикро, що всі витрати на продукти та квартиру коханий звалив на мої тендітні жіночі плечі. Добре, що заробляла я непогано, але й навантаження було велике.

Одного разу друзі запропонували вирушити в спільну подорож закордон по путівці, що горить. Я радісно прибігла додому і запропонувала Максиму вирушити у спільну відпустку.

– Тільки грошей у мене немає, якщо ти заплатиш за путівки, я поїду із задоволенням, – заявив благовірний.

Як це немає грошей? Адже я беру на себе практично всі витрати, він витрачає свою зарплату повністю на себе. І чому я маю і тут виступати спонсором турпоїздки.

Сильно образившись на Максима, я рішуче вирушила на море із друзями. А після повернення зустріла незадоволене обличчя хлопця.

– У тебе напевно ще гроші приховані від мене, – заявив він.

І тут я все зрозуміла. У цих токсичних відносинах я виступаю лише у ролі гаманця. Ні пропозиції про весілля, ні натяків на спільних дітей за багато років співжиття я так і не почула.

А час іде. Все ближче тридцятиліття, до настання якого кожна дівчина прагне мати чоловіка і дитину.

Вмить я усвідомила, що витрачаю найкращі роки життя на недостойного чоловіка. Він просто використовує мене. У будинку прибрано, випрано, приготовлено смачну вечерю, всі рахунки сплачені. А він просто насолоджується життям вільного чоловіка, який нікому нічого не винен.

Я чітко знала, що я хочу змінити своє життя. Але боялася зробити перший крок. Здавалося, що не зможу розпочати нових відносин, не впораюся з розставанням. Було шкода витрачених років і залишалася маленька надія на щасливий кінець.

Доля взяла ситуацію до своїх рук. На роботі мене познайомили з прекрасним молодим чоловіком на ім’я Іван, якому я одразу ж сподобалася. Він рішуче сказав, що любить мене і не розуміє, як я терплю біля себе такого чоловікаа.

Вирішила спочатку переїхати до орендованої квартири. Збираючи речі, спостерігала за здивованим виразом обличчя Максима. Він щиро не розумів, чому я йду.

За кілька місяців у мене був ювілей. На 30 років Іван подарував мені найкращий подарунок – кільце з пропозицією руки та серця. Виявляється для такого серйозного кроку не потрібне багаторічне очікування. Ми одразу зрозуміли, що любимо одне одного і хочемо збудувати міцну сімʼю.

Про довгі стосунки з Максимом я не шкодую. То був мій досвід, який треба було прожити. Бажаю всім юним дівчатам ретельно придивлятися до молодих хлопців.

КІНЕЦЬ.