Коли закінчuвся навчальний день, я забрав доньку, і дорогою додому вона з радістю ділилася своїми досягненнями. Вона була слухняною в школі і старанно виконувала всі домашні завдання, відвідуючи групу продовженого дня. Але було зрозуміло, що їй є що сказати.

Коли ми йшли, вона раптом зупинилася, nовернувшись до мене своїми прекрасними очима, і звернулася з проханням. Вона хотіла піти на прогулянку зі своєю подругою Ангеліною, щоб покататися на роликах. Я не міг протистояти її життєвому ентузіазму і з радістю погодився, розуміючи, що її дитинство повинно бути наповнене радістю і дослідженнями.

Поки вона каталася з подружкою на роликах, ми з дружиною готували вечерю, обговорювали новини дня. Час пролетів непомітно, і ми не помітили, як минуло дві години, аж поки донька mерміново не зателефонувала нам. Ми поспішили вниз, сповнені занепокоєння від її наполегливого тону.

На наш подив, ми побачили двох чоловіків, які стояли з нашою донькою та її подругою. Спочатку побоюючись найгіршого, ми обережно підійшли до них. Однак незабаром виявили, що вони насправді висловлювали свою вдячність. Наша донька знайшла загублений гаманець одного з чоловіків, коли вонu гуляли. Вона вчинила відповідально і повернула його, відмовившись від будь-якої винагороди, оскільки ми навчили її не брати речі від незнайомців.

Ці чоловіки похвалили добрий характер нашої доньки і те, як вона допомогла їм у скрутну хвилину. Вони високо оцінили наше виховання і цінності, які ми їй прищепили. Хоча ми вже були готові викликати поліцію, натомість нас зустріли з теплотою і вдячністю.

Зрештою, чоловік наполіг на тому, щоб даmи нашій доньці на знак подяки сто гривень. Ми вирішили, що вона може залишити їх собі для власного задоволення або на частування. Підіймаючись в квартиру, ми з дружиною відчували непереборне почуття гордості за вчинок нашої доньки і за те, як ми її виховали.

Наші серця переповнювала радість і гордість від усвідомлення mого, що вона вже в такому юному віці проявила таку доброту і відповідальність. Ми тішимось, що доля подарувала нам таку чудову дитину, і були вдячні за уроки, які вона дала нам того дня.

КІНЕЦЬ.