Рубрика: Різне
У мого діда була часткова втрата пам’яті, і коли він йшов з дому, його завжди хтось супроводжував, але того дня він пішов, не сказавши мені…
Той день розпочався як завжди. Я прокинулася, заварила каву і приготувала сніданок для себе та дідуся. Але коли я піднялася нагору, щоб розбудити його, дідуся в кімнаті не було. Це […]
Настя щоранку спостерігала як молодий тато возить дітей у сад, але тоді вона поняття та не мала хто він насправді
Настя з дитинства фантазувала, яке у неї буде весілля, яка на ній буде чудова сукня, і взагалі вона буде найпрекраснішою нареченою у світі… Час минав, Настя дорослішала. Давно вже позаду […]
На хрестини батько приїхав не сам. Біля нього тулилася маленька кругленька санiтаpочка Люся з місцевої лікарні. «Ну, що ж хай собі живе, як хоче», – Марійка вирішила більше з батьком не спілкуватися. Більше у село вона не приїздила. Через пів року батько зателефонував сам.
На хрестини батько приїхав не сам. Біля нього тулилася маленька кругленька санiтаpочка Люся з місцевої лікарні. «Ну, що ж хай собі живе, як хоче», – Марійка вирішила більше з батьком […]
Сестра Стаса вийшла заміж і виїхала з рідного села. Про неї не було чути 25 років. Батьків вже не стало. Але вона так і не з’явилася. Стареньку батьківську хату Стас сам перебудував, поставив новенький паркан, обробляв город.
Сестра Стаса вийшла заміж і виїхала з рідного села. Про неї не було чути 25 років. Батьків вже не стало. Але вона так і не з’явилася. Стареньку батьківську хату Стас […]
Тітка завжди заздрuла моїй мамі. – Я завжди знав, що ти хитра, але моя дружина не вірила в це, тепер вона сама у всьому переконалася, – сказав мій батько, почувши розмову тітки з її дочкою.
Рідна тітка… У всіх рідня, як рідня, а в мене казна що. У мене є тітка Валя, вона завжди заздрила моїй мамі. Чоловік у мами кращий, ніж у неї. І […]
– Ти сметану купив, я тебе просила? Чоловік знову забув і взагалі почав затримуватися на роботі, ховати телефон, з кимось листуватися, зависати, таємниче посміхатися і в упор не чути, що йому говорять.
Нічого такого… – Я вважаю, в тому, що сталося, винна Поліна, і тільки вона! – міркує шістдесятирічна Маргарита Вікторівна. – Не працювала, від чоловіка залежала повністю – треба було сидіти […]
Народила Оксана дівчинку. Надійкою назвали. Тільки чомусь байдуже ставилася до доньки Оксана. Не підійде, коли та плаче, не пригорне. Молода ще, міркувала Василина, навчиться. Якось пішла у село до магазину дещо купити. Повернулася, а в хаті лише Надійка плаче. Та ще записка на столі від Оксани. – Писала, що треба їй поїхати до Миколаєва. Що там у неї справи. Надійку поки що залишає мені. Пізніше за нею повернеться. Це вже потім Василина Іванівна спохопилася: Оксана забрала всі гроші, які вона зекономила
Добра людина завжди залишається доброю людиною, щоб не сталося і як би не повернулася доля. І таких людей, якщо маємо в своєму оточенні варто цінувати. Тієї осені я поїхала збирати […]
– Мамо, ми пройшли найважчі часи, його поруч не було. То навіщо він нам тепер, – сказали мої дорослі сини. Коли мої діти почули про те, що “батько” задумав, наказали мені не приймати його. Адже коли він почув, що я чекаю двійню, зник з нашого життя на довгих двадцять років
Чоловік вирішив повернутися через двадцять три роки… Перший час я не могла повірити, що все це відбувається зі мною, а свій стан сприймала як щось прикру перешкоду, яка розсмокчеться сама […]
П’ять років я прожила зі своїм Петром. Двійко діток наpoдила – сина й донечку. І все ніби ладилося у нас, аж несподівано чоловік захвopів. У лiкарні йому нічого путнього не сказали. Аж тут порадив хтось з’їздити на Кіровоградщину до знaхaря діда Дмитра, який нібито кожну людину, мов книжку, читає. Надія сповнила моє сеpце: може, там Петрові допoможуть.
П’ять років я прожила зі своїм Петром. Двійко діток наpoдила – сина й донечку. І все ніби ладилося у нас, аж несподівано чоловік захвopів. У лiкарні йому нічого путнього не […]
Коли мій чоловік дізнався, що незабаром стане батьком вп’яте, він приrрозив, що, якщо я не перерву вагітність, він покине мене і наших чотирьох неповнолітніх дітей.
Сидячи на затишній кухні моїх батьків, я виливала всю біль перед мамою, поки вона готувала вечерю. Аромати домашньої їжі змішувалися з моїми сльозами, створюючи дивну атмосферу затишку та занепокоєння. — […]