Рубрика: Людина
Мамо, повертайся додому! – просила донька Оксану. – Не можу ще, доню. Я знайду нову роботу. Хата наша потребує ремонту. Ще трохи, люба. Вона знайшла іншу родину. Цього разу – бабусю і дідуся, що навчили Оксану варити пасту й каву по-італійськи. І хоч було легше, та в серці була пустка. Оксана прокидалась серед ночі від снів, де Настуся вже доросла, чужа, де вона не знала маминої руки, де донька не впізнавала її голос
– Мамо, ти коли приїдеш? – тихенько запитала Настуся, тримаючи телефон обома руками, ніби боялася, що мама щезне, як тільки та забере пальці з слухавки. – Скоро, доню. Ще трішки, […]
– Лідо, та не переймайся ти! Просто твої батьки звикли все за тебе вирішувати, а ти, як слухняна дівчинка завжди їх слухала. І раптом уперше висловила свою думку. Тож твоя мама так і відреагувала, – пояснила Ліді Віка. – Я не можу все життя робити так, як здається правильним моїй мамі! Але й засмучувати її я теж не хочу.
Сім’я Євдокимових була звичайнісінька: мати – Валентина Семенівна, батько – Федір Петрович, та їхня дочка – Ліда. Єдине, що відрізняло їх від деяких інших сімей, було те, що батьки одружилися […]
– Зривається? Бабусю, ти взагалі чула, що вона тобі сказала? Це не зрив. Це… – Полю… – перервала її Зінаїда Сергіївна. – Мені не важко потерпіти. Ну подумаєш, розлютилася! Молода вона гаряча. А я і справді стара. Мені багато не треба. – Так, бабуль. Не треба з мене недолугу робити, – не витримала Поліна. – Або ти зараз все розповідаєш, або я сідаю в машину і їду до тебе. Вибирай!
– Та кому ти взагалі потрібна, стара калоша? Ти всім тільки в тягар! Ходиш тут, смердиш! Була б моя воля, я б тебе… А доводиться терпіти. Ненавиджу! Поліна мало не […]
Рита втратила голову побачивши своє перше кохання, зібрала речі і кинувши сина з чоловіком, переїхала до Ігоря. Тільки все не було так просто
Рита складала в пакет свої продукти, коли помітила на собі палаючий погляд. Вона різко обернулася, і її сер це прискорило ритм. Вона одразу впізнала Ігоря. Він був її першим, шкільним […]
“Ти не права, – каже мені мама вкотре. – Він усе вже зрозумів і усвідомив, не бачиш – кається. То вже гордість у тобі говорить. Нею ти дітей сиротиш, бо життя, то не чорне і біле”. Слухаю і усміхаюсь, бо вона поняття не має про що нині просить. Та й усі, хто мені співають пісні от такі не усвідомлюють, що то не помилка зі сторони чоловіка була
“Ти не права, – каже мені мама вкотре. – Він усе вже зрозумів і усвідомив, не бачиш – кається. То вже гордість у тобі говорить. Нею ти дітей сиротиш, бо […]
– Без твоєї дачі ніяк не вийде! У нього самого немає грошей, у мене теж! Тільки ти можеш допомогти сім’ї стати на ноги! – Благала свекруха
Ганна зауважила, що з Максимом щось не так, коли він приніс додому дороге ігристе. Не просто гарне червоне на вечерю, а справжній французький брют, який коштував половину його місячної зарплати. […]
Мама сказала, що хоче жити з нами. Я погодився, — Тарас говорив тихо, не піднімаючи очей. — У неї в квартирі проблеми з опаленням. І взагалі, вона ж скоро буде твоєю свекрухою. Утрьох буде веселіше
— Ти заробляєш 50 тисяч на місяць, а штори за 2000 гривень не можеш купити нормальні! — дорікнула мені вчора ця жінка. Я грюкнула дверцятами шафи, аж чашки на полиці […]
Я запланувала весілля на 50 гостей, але свекруха запросила 120 і назвала це «інвестицією в репутацію родини». Це мало бути свято кохання, а вийшло шоу, де я грала роль мовчазної статистки
Я запланувала весілля на 50 гостей, але свекруха запросила 120 і назвала це «інвестицією в репутацію родини». Це мало бути свято кохання, а вийшло шоу, де я грала роль мовчазної […]
Мамо, повертайся додому! – просила донька Оксану. – Не можу ще, доню. Я знайду нову роботу. Хата наша потребує ремонту. Ще трохи, люба. Вона знайшла іншу родину. Цього разу – бабусю і дідуся, що навчили Оксану варити пасту й каву по-італійськи. І хоч було легше, та в серці була пустка. Оксана прокидалась серед ночі від снів, де Настуся вже доросла, чужа, де вона не знала маминої руки, де донька не впізнавала її голос
– Мамо, ти коли приїдеш? – тихенько запитала Настуся, тримаючи телефон обома руками, ніби боялася, що мама щезне, як тільки та забере пальці з слухавки. – Скоро, доню. Ще трішки, […]
Катя сиділа за кухонним столом і пила каву. На кухню зайшов Віктор. – Доброго ранку, – сказав чоловік, загадково посміхнувшись. – Доброго, – байдуже відповіла жінка. – А я для тебе підготував сюрприз! – почав розмову Віктор. – Хотів ще вчора вручити, але ти була без настрою… – Який ще сюрприз? – здивувалася Катя. Раптом, Віктор дістав з кишені маленьку коробочку, і вручив її дівчині. Катя відкрила коробочку і побачила перед собою шикарну каблучку. – Забери це! Забери це, негайно! – несподівано вигукнула Катя. – Чому? Вона що, тобі не сподобалася? – Віктор здивовано дивився на Катю, не розуміючи, що відбуваєтьсяКатя сиділа на кухні, розглядаючи в лупу нову каблучку – черговий подарунок “просто так”, і нічого, крім суму не відчувала. Нестерпно важко жити з тим, кого не любиш…
Катя сиділа за кухонним столом і пила каву. На кухню зайшов Віктор. – Доброго ранку, – сказав чоловік, загадково посміхнувшись. – Доброго, – байдуже відповіла жінка. – А я для […]