– Я не поїду в жодні гори з твоїми дітьми, – почула я різкий голос Марти в телефоні, бо Володя випадково ввімкнув гучномовець. – Або я, або вони. Саме ці слова стали моїм найгіршим ранковим будильником. Я ще з кухні чула, як син тупцює в коридорі: він нетерпляче чекав нашого щотижневого відеодзвінка з татом. До речі, цей дзвінок мав би бути радісним, адже у дітей почалися канікули, а Володя обіцяв їм давно омріяну поїздку в Карпати. Проте зараз я зрозуміла, що щось знову пішло не так, і найгірше – діти невдовзі про це дізнаються

– Я не поїду в жодні гори з твоїми дітьми, – почула я різкий голос Марти в телефоні, бо Володя випадково ввімкнув гучномовець. – Або я, або вони. Саме ці […]

У Марини був ювілей. У призначену годину гості зібралися у ресторані. Ювілярку прийшли привітати друзі, родичі. Було багато подарунків та квітів. – Мамо, у нас із татом є ще один подарунок для тебе, – повідомила Катя, коли гості зібралися. – Це який же? – усміхнулася Марина. – Дехто дуже захотів особисто привітати тебе, – додав чоловік Марини. – І хто ж це? – Марина навіть і не здогадувалася, хто це може бути. Раптом, двері ресторану відкрилися, і у святкову залу увійшла якась жінка. Марина глянула на несподівану гостю, і очам своїм не повірила

– Як із подружками погуляли? – Ой, чудово! – із захопленням промовила Катя. – Спочатку у кафе посиділи, потім у клуб сходили. – Я чула, що ти пізно повернулася, – […]

– Володю, як тут заспокоїтися взагалі! Мама на той світ пішла, і навіть вбиральні мені у спадок не залишила! Ти можеш собі уявити, що Світлана заграбастала собі всю материну спадщину

– Пішла геть, щоб я тебе більше ніколи не бачила! – Валя кинула в сестру перше, що потрапило під руку. У Світлану полетів кухоль, жінка встигла сховатись за стіл, після […]

— Ось і справи, – усміхається подруга пенсіонерки. – Отримай, бабцю, двох онуків. Ти як хочеш, а з семирічною дитиною теж якось треба займатися. Не буде вона в кутку сидіти весь день тихенько. — Саме так! Дівчинка слухняна й активна, то одне їй, то інше, то їй нудно, то вона хоче їсти, але не це, а інше: «Бабусю, зроби». Ну яка я, до біса, бабуся? І потім, то з одним сидіти, а то з двома. Різниця величезна. Тамара Максимівна витримала два дні, а потім сказала Олесі, що сидіти вона згодна тільки зі своїм онуком, на своїй території

Син Тамари Максимівни 4 роки тому одружився з жінкою у якої вже була дитина. У нього перший шлюб, у неї – другий. Доньці невістки Ірочці було на той момент два […]

— Я ж не знала, що вони такі… — І знати не треба було. Ти просто повелася як дурна дівчинка… — Він обіцяв, що ми одружимося… — Коли? Десять років тому? Ти нормальна, взагалі? Вибач, але не можна ж бути такою дурепою! Та ти бігти повинна була, коли тебе змусили дитини позбутися! Я тоді тобі казала, але ти ж мене не слухала! І ось результат… Найприкріше: ти ж тепер нічого не доведеш. Ні копійки в них не вирвеш

Дзвінок у двері пролунав, коли Ольга вже лягла спати… Навіть задрімала… — Кого це принесло серед ночі? – подумала жінка з роздратуванням і, накинувши халат, пішла відчиняти… На порозі стояла […]

— Що, припекло? Одразу бабусю згадали, – сказала вона. — Усього на два тижні, – почала розповідати Аліна, вирішивши, що якщо відмовить, то всі плани заваляться, доведеться розвернутися і піти з сином. — А синок мій як там? – запитала єхидно Василина. — Працює. — Ну-ну, чула, нажилися вже, розбіглися… — Ну, так залишається Микита чи ні? – Аліна вже готова була після такого прийому повернутися на зупинку і чекати попутку. — Заходьте, – господиня відчинила хвіртку, пропускаючи гостей

— Відрядження на два тижні, ці курси обов’язкові для всіх, тож вирішуй, Аліно: або… або… Заступник директора Інна Ігорівна дивиться крізь окуляри на співробітницю, чекаючи відповіді. Аліна знає, що так […]

— Господарочка, – зняв він кепку, – у вас не буде коси? А то до хати не пройти ніяк, заросло все. — А навіщо вам до хати? – кинувши на чоловіка крижаний погляд, запитала Ксенія, – ви хто такий? — Я, у певному сенсі, господар… ваш новий сусід, – продовжував усміхатися чужинець, – Ну то що? Допоможете? Дасте косарку або косу? — Немає в мене коси! – неприязно кинула Ксенія, – а ви що, родич діда Іллі? — Я не родич, – усміхнувся чоловік, – цю ділянку мені запропонували в адміністрації, і я погодився. — Ах, запропонували? Он воно що! Досить дивно

Ксенія із занепокоєнням спостерігала у вікно, як біля сусідського напівзруйнованого паркану пригальмувала «буханка». Звідти вискочив, як чорт із-за рогу, незнайомий чоловік, і, махнувши рукою шоферу, штовхнув напівзгнилу хвіртку. «Це ще […]

Ольга застигла біля вікна. – Нам треба пожити окремо, – слова її коханого Олексія дзвеніли у вухах. – Олю, ти чуєш? – голос Олексія повернув її в реальність. – Я кажу, мені потрібен простір! Потрібен час, щоб подумати. Ольга кивнула. – Я винайму квартиру в центрі, – продовжував Олексій, постукуючи пальцями по столу. – Приїжджатиму до тебе по речі. І, знаєш… Може, нам це піде на користь? – Добре, – несподівано спокійно сказала жінка. – Добре? – Олексій насупився. Він мабуть, чекав на іншу реакцію. – Так, – Ольга зробила ковток чаю, що вже охолов. – Коли ти переїжджаєш? – У вихідні, – сказав чоловік. – Рієлтор уже знайшов варіанти… І тут Ольга все зрозуміла

Ольга застигла біля вікна, роздивляючись своє відображення у вечірньому склі. На підвіконні остигала чашка з ромашковим чаєм – третя за вечір. Стара звичка заварювати чай, коли нервуєш. “Нам треба пожити […]

Людмила поверталася додому з роботи, біля свого підʼїзду вона зустріла сусідку своєї матері. – Ніна Сергіївна? – здивувалася Люда. – А ви що тут робите? – Привіт, Люда, – усміхнулася старенька. – А я до тебе прийшла, поговорити треба. – Щось з мамою? – захвилювалася Людмила. – Дякувати Богу, з Іриною Василівною все в порядку, – відповіла старенька. – Але дещо таки сталося… – В сенсі, дещо сталося? – не зрозуміла жінка. Ніна Сергіївна важко зітхнула, зібралася з думками і все розповіла жінці. Людмила вислухада бабу Ніну і застигла від почутого

– Я працюю не покладаючи рук, а ти вдома цілими днями сидиш! — Людмила з гуркотом поставила на стіл каструлю, ледве стримуючись, щоб не посваритися з чоловіком ще сильніше. — […]