Рубрика: Людина
— А я й не кажу, що було б краще, а що гірше, – зітхає Інна Львівна. – Я й сама не знаю, що було б краще. Тільки… син зараз зовсім сумний. По суті, йому зараз Ніночка ця теж пропонує чужу дитину виховувати. А Катя, на мою думку, навіть і не знала сама, від кого в неї дитина. Ну допомагав би, зате батьком би себе почував, було б, заради чого на світі жити. І я до хлопчиська встигла прив’язатися, а тепер що? Нікого немає. І якщо буде, то нової невістки племінник? А це мені треба, скажи
Все вона зробила, щоб хлопчиська від нього відлучити, навиворіт виверталася. Я першу невістку не виправдовую, та ще штучка, але й друга не краща, – розповідає Інна Львівна. — Ні, а […]
Марина втомлено поставила валізу на підлогу у коридорі. Два тижні відпустки на морі пролетіли, як один день. Жаль, що Валерій не зміг поїхати, у них не збіглася відпустка. Марина пройшла до спальні, поставила чемодан і почала розпаковувати речі. Чоловіка ще не було з роботи. Марина відкрила шафу, щоб почепити сукні, і розкласти речі, як раптом її погляд упав на щось, чого там не повинно бути. – Цікаво, невже мені Віктор подарунок приготував? – усміхнулася вона, помітивши якийсь подарунковий пакетик. Марина взяла цей пакетик, заглянула всередину і…ахнула від побаченого
Марина втомлено поставила валізу на підлогу у коридорі. Два тижні на морі із сином пролетіли як один день. Чоловік не зміг поїхати, у них не збіглася відпустка. Переступивши поріг, вона […]
Марина готувала обід, коли у двері подзвонили. Жінка здивувалася, вона нікого не чекала, а Діма, відчинив би двері своїми ключами. Подивившись у вічко, Марина побачила свою сусідку. – Привіт! Щось сталося? – запитала вона, відкривши двері. – Марино, біда у мене…, – сумним голосом промовила Лариса. – Ти вибач, що питаю, але ти випадково борщ сьогодні не готувала? – Якраз цим займаюся. А що? – усміхнулася Марина. – Мені не зручно…але ти не могла б мені позичити трохи борщу?! – раптом запитала Лариса. – Позичити борщу? А це ще навіщо? – Марина здивовано дивилася на сусідку, не розуміючи, що відбувається
Марина Мельник була абсолютно щасливою. Нарешті вони з чоловіком змогли придбати своє житло. Діма та Марина довго накопичували на перший внесок по іпотеці, жили з мамою Дмитра, і ось настав […]
Люда розлучилася з чоловіком. Жити з донькою поїхала в село до батьків. – Чула, Павлик твій повернувся із заробітків? – якось запитала Люду мати. – Кажуть, назовсім… – А чого це він мій, мамо?! Га?! – наїжачилась Люда. Павлик був її шкільним коханням. – Ну я так, за звичкою сказала, – хитро глянувши на дочку, відповіла жінка. – А що? Він хлопець гарний, та ще й самотній! – Ой, облиш, мамо! – тільки й сказала Люда, а в самої серце все ж стрепенулося. Люда почала зустрічати Павла в селі, чи не кожен день. А потім він раптом… Зник! Людмила ходила сама не своя. І тут мати сказала їй несподіване
– Ні, все, годі з мене! – галасувала молода жінка, сердито кидаючи речі в валізу. – Приїхала, називається, до батьків! Думала, приймуть доньку, адже одна я в них! А до […]
Марина Олексіївна спала. – Мамо! – крізь сон почула вона. – Мамо! Це гукала її за дверима дочка Софійка. – Марино Олексіївно! – гукав майбутній зять Дмитро. – У вас все гаразд? Марина Олексіївна відчинила двері. Діти забігли в кімнату. – Мамо, ти як? – запитала Софійка. – Все добре, відпочивала, – сказала Марина Олексіївна. – Ми хвилин п’ятнадцять до тебе не могли докричатися, – сказала дочка. – Думали, щось сталося… Ми хочемо піти погуляти. – Ну то йдіть, – Марина Олексіївна розвела руками. Софійка вибігла з кімнати, а Дмитро залишився. Він поліз у кишеню. – Ось, було у вас у пралці, – сказав чоловік. В руках Дмитра щось блиснуло. Марина Олексіївна ахнула від побаченого
Марина Олексіївна щось наче упустила, забула якусь важливу дрібницю… Неприємно щось свербіло в пам’яті… Вона поплескала себе по стегнах, машинально намагаючись знайти кишені у весільній сукні. Як безглуздо, зовсім невідповідний […]
Коли ми з чоловіком почали шукати няню для дітей, подруга сама зголосилася, що не проти такого підробітку. Я добре знала Оксану, тому повністю їй довіряла. Я навіть припустити не могла, що у вільні хвилини вона буде догоджати не лише дітям. Одного разу я повернулася з роботи швидше і з коридору почула її дивний сміх. В той же день я виставила її за двері
Коли ми з чоловіком почали шукати няню для дітей, подруга сама зголосилася, що не проти такого підробітку. Я добре знала Оксану, тому повністю їй довіряла. Я навіть припустити не могла, […]
– Діточки, пам’ятник для тата тільки парний робимо. Відразу на нас двох! – сказала зі сльозами на обличчі свекруха. Все сталося, як вона і хотіла, і навіть на плиті вже було її фото і рік народження, хоча всі в селі пальцем крутили. Але тепер Віра Дмитрівна на кладовище не ходить, і ні, не тому, що боїться там себе побачити. Просто в неї відкрилося друге дихання, коли вона з Петром зустрілася. – Ні, не дочекаєтеся. На той світ я ще не збираюся. І взагалі, ще треба подумати, біля якого з чоловіків мені зручніше буде лежати
– Діточки, пам’ятник для тата тільки парний робимо. Відразу на нас двох! – сказала зі сльозами на обличчі свекруха. Все сталося, як вона і хотіла, і навіть на плиті вже […]
Що запитаю, а вона : “Мамочко, все добре”, або “Мамочко, не вигадуй”. Та от, я мама і вже ніхто так не розумівся на інтонаціях що у голосі доньки лунали, як я. Щось було не чисто і явно їй не до вподоби. Приїхала я без попередження. Взяла відпустку, хоч сеньйора і дивувала, чого то я до свят не дотягнула. П’ятий рік я в неї працюю, і п’ятий рік мені відпустку вона давала двічі – на Різдвяні свята і на Паску. А тут – листопад?
Коли моя донька повідомила що сватам жити буквально ніде, я одразу сказала, аби кликала їх у наш дім. Мова була про певний період, доки знайдуть роботу і зберуть гроші на […]
Не встигла Ірина й ока моргнути, як синовий голос розірвав тишу ранку. “Тато поїхав?” . Відкривши дверцята, жінка побачила порожній полиці і застигла на місці.– Як боягуз пішов, – від цих думок їй стало дуже важко. – Не поговорив, не попрощався.
Ірина трималася за свій шлюб до останнього. Вона знала, що Денис їй зраджує, знала з ким і знала, що в них незабаром буде дитина. Вона ввечері чекала його з роботи, […]
Ганна готувала вечерю, коли у двері постукали. На порозі стояла її зовиця Ольга. – Нам треба поговорити, – сказала Ольга і увійшла всередину. Вони сиділи на кухні. Ольга довго мовчала. – Ти розумієш, що це не правильно? – несподівано сказала Оля. – Що, не правильно? – не зрозуміла Ганна. – Ось це все, – зовиця обвела поглядом квартиру. – Загалом так, ти повинна розлучитися з моїм братом! – Як розлучитися? – захвилювалася Ганна. Ольга мовчки дістала з сумочки якийсь листок і поклала його на край столу. – Що це? – здивувалася Ганна, взяла цей листок, переглянула його і застигла від побаченого
– Ти хоч розумієш, що наробила? – голос Наталії брязкотів від невдоволення. Ганна стояла посеред кімнати, стискаючи пальці так сильно, що побіліли кісточки. – Наталко, я… – Ти осоромила всю […]