Рубрика: Людина
Марія намазувала масло на хліб. Раптом пролунав дзвінок телефону. – Хто ж це так рано? – пробурмотіла жінка, витираючи руки серветкою. Її чоловік Антон, який сидів за столом із чашкою кави, потягнувся до телефону. – Так? – відповів він. – Алло? Марія краєм ока спостерігала, як на очах змінюється обличчя чоловіка – від сонної розслабленості до сірого побіління… Чашка в його руці поступово нахилилася… – Що трапилося? – спитала вона одними губами. Антон глянув на дружину. – Віка… – сказав він. – Їхала машиною… Її не стало… Хліб випав з рук Марії від почутого і приземлився маслом вниз
Коли Вікторія народжувала, ніхто її не тримав за руку… Брат метушився під вікнами пологового, але всередину його не пустили – не можна. Мати залишилася вдома, демонстративно не взявши слухавку. Батько […]
– Раз твоя Інна на мерседесі їздити буде, то збирай свої речі і їдь до мене, синок, – сказала я в слухавку Дмитрику. Ну хіба так робиться? Вона ж опустила мого сина до плінтуса. Вже їй та автівка потрібна була? Син із невісткою і її дочкою від першого шлюбу жив окремо. Спільних дітей у них поки немає, хоча це теж мене сильно турбує. Але зараз питання в іншому
– Раз твоя Інна на мерседесі їздити буде, то збирай свої речі і їдь до мене, синок, – сказала я в слухавку Дмитрику. Ну хіба так робиться? Вона ж опустила […]
– Як, за дитячу курточку ти заплатила 1600 гривень? Павлик з неї виросте! Для чого ти на вітер пускаєш мої важко зароблені?, – наголосив чоловік, а потім додав, як вирішити це питання. – Тільки на секонді тепер дитину одягай. Хоч не шкода буде викинути. – Я була в подиві від такої економії чоловіка, але мовчала. Та все це до пори до часу. Якось моя подруга, також молода мамочка, запропонувала з дітьми піти в дитячу кімнату. Я досі не можу відійти від цієї “вилазки”
– Як, за дитячу курточку ти заплатила 1600 гривень? Павлик з неї виросте! Для чого ти на вітер пускаєш мої важко зароблені?, – наголосив чоловік, а потім додав, як вирішити […]
– Ну що, гості дорогі? Наїлися? Напилися? Догодила я вам? – Запитувала Юля, ставши на чолі великого столу.– Догодила, значить! – Юля широко посміхнулася. — А тепер, всі мої любі й кохані, — вона зробила паузу, під час якої з її обличчя зникла посмішка, — провалюйте всі з мого будинку! Це була остання вечеря, яку я вам приготувала! І востаннє, коли я для вас напружувалася! Тепер я не хочу вас ні бачити, ні чути та й знати вас не хочу!
– Ну що, гості дорогі? Наїлися? Напилися? Догодила я вам? – Запитувала Юля, ставши на чолі великого столу. – Так, сестричка, — сказав Борис, — ти, як завжди, на висоті! […]
Не витримала і вигнала чоловіка просто на Водохреща! Хоч свято і велике, і ми ходили до церкви, сповідалися… Але більше я не маю сил терпіти його нахабну поведінку
Мене звуть Марина, і я давно перестала вірити у святкові дива. У нашій родині все лежить на моїх плечах: прибирання, готування, сервірування – весь цей марафон благодійності я тягну сама. […]
Марійка жила з бабусею. Її мати була з новим чоловіком і все обіцяла, що скоро забере доньку до себе. – Підкинули мені тебе, наче я про це просила, – бурчала бабуся до Марійки. – Гроші твоя мати мені, бачте, дає! Та не потрібні вони мені! Ну що ж, не виставляти ж тебе? Давай-но, Марійко, піди посуд помий, підлогу протерти треба… Марійка мовчки погоджувалася. – Ну, потерпи, Марійко, – все говорила мати. – Бабуся у нас в душі хороша. Характер тільки важкий. – Коли ти забереш мене? – запитувала Марійка. – Скоро, – йшла та сама відповідь… Так минуло три роки. А одного разу сталося несподіване
Почалося в житті Марійки все з мами… Якось вона виявилася зайвою в маминому житті. Та, звісно, намагалася якось пом’якшити ситуацію. Вигадувала гарні відмовки, давала нездійсненні обіцянки. І десятирічна Марійка спершу […]
Світлана збиралася додому від бабусі. – Бабусю, я пішла, – гукнула вона. В коридорі з’явилася бабуся, з літровим відерцем майонезу у руках. – На ось, візьми, – простягла вона відерце. – Та не їм я майонез, – усміхнулася Світлана. – Бери! Я спеціально для тебе купила, – наполягала бабуся. – Не треба було, – хмикнула дівчина. – Як же не треба, якщо два відра за ціною одного? – додала бабуся. Світлана хотіла ще щось заперечити, але вирішила змовчати. – Добре, дякую, – внучка взяла відерце, попрощалася і вийшла з квартири. Але Світлана навіть уявити не могла, як це відерце майонезу змінить її життя
– Та не їм я майонез, бабусю. Не їм. – Бери, сказала. Нам із дідом куди два відра? Тому й взяла, що одне тобі, друге нам, – бабуся простягла невелике […]
Борис Іванович доїдав шматок білого хліба, запиваючи компотом. Раптом його погляд зупинився на літній жінці, яка обідала за сусіднім столом. Її обличчя здалося йому знайомим… Борис Іванович взяв хустинку з кишені, зняв окуляри і витер їх. Після цього він знову подивився на жінку. Вона була явно новенькою, бо він знав усіх у цьому будинку для літніх людей. Жінка помітила, що за нею спостерігають. Вона щось прошепотіла, і Борису здалося, що по губах він прочитав своє ім’я… – Просто здалося, – вирішив чоловік. Однак незабаром, жінка сама підійшла до нього! – Борю, невже це ти?! – запитала вона. Борис застиг від несподіванки
Борис Іванович неквапливо доїдав шматок білого хліба, запиваючи компотом, коли раптом його погляд зупинився на тоненькій літній жінці, яка обідала за сусіднім столом. Її обличчя здалося йому знайомим… Борис Іванович […]
Ганна готувала вечерю, коли пролунав дзвінок у двері. – Кого це принесло! – здивувалася дівчина, глянувши на годинник. Вона вийшла в коридор, відкрила двері і побачила на порозі свого друга Михайла. – Привіт, – сумно посміхнувся він. – Можна я зайду? – Привіт! Звісно заходь. У тебе щось сталося? – захвилювалася Ганна, помітивши, що Михайло дуже засмучений. – Ганно у мене проблеми! Серйозні проблеми! – раптом сказав чоловік, заходячи у квартиру. – Я у тебе поживу, якийсь час? – Михайле, та що ж сталося? І чому ти вирішив у мене жити? – Ганна здивовано дивилася на свого друга, не розуміючи, що відбувається
Кажуть, що між чоловіком та жінкою дружби бути не може. Ганна знала, що це неправда. З Михайлом вони були в дитинстві сусідами. Одного віку, ходили в одну школу, дружили з […]
Марія готувала обід, коли пролунав телефонний дзвінок. – Марія, ти вдома? – почула вона голос чоловіка, як тільки взяла слухавку. – Так, – відповіла жінка. – Чудово! Я скоро теж буду вдома! І я підготував для тебе сюрприз, – якось загадково додав Микола і закінчив виклик. Марія пропустила слова чоловіка крізь вуха, і продовжила готувати обід. Через годину відкрилися вхідні двері. – Кохана, можеш вийти на секундочку! – почула жінка голос Миколи. Марія швидко витерла руки об фартух, вийшла в коридор і… ахнула від побаченого
Микола та Марія одружилися п’ять років тому. Родичів у місті ні в кого не було, тому щоразу, коли приїжджав хтось із рідні в гості, вони раділи. Марія любила рідню Миколи, […]