Рубрика: Людина

Оля сиділа на кухні і сумно дивилася у вікно. Пролунав телефонний дзвінок. Дзвонила хрещена Ніна. – Привіт, чим займаєшся? – одразу запитала вона. – Ой, тітко Ніна … – Оля раптом схлипнула, несподівано для себе самої. Треба ж, сиділа-сиділа одна, могла наплакатися вдосталь, а ні! – З Толіком посварилися. Дуже посварилися! – Чому? – щиро здивувалася хрещена. Оля тяжко зітхнула. – Я йому дещо сказала! – відповіла вона. – Що сказала? – не зрозуміла Ніна. І Оля все розповіла своїй хрещеній. Жінка вислухала похресницю і застигла від почутого

– Ти мене не кохаєш! Фраза вирвалася сама, начебто випадково. Сказавши її, Оля відразу замовкла, але було пізно. Чоловік насупився. Ось зараз він промовчить і піде, гримнувши дверима. І буде […]

Неля йшла з магазину з пакетами продуктів у руках. Вона вже майже дійшла додому, як раптом побачила свою знайому Світлану. – Ой, привіт Нелю! – сплеснула руками та. – А що це ти сама пакети важкі тягаєш? Ах, точно! Чоловічка ж твого вдома немає… Неля застигла від здивування. – А з чого це ти вирішила, що його немає? – запитала вона. – Він мав бути вдома. – Так? – здивувалась Світлана. – Але я щойно його бачила! Він приходив до нас на роботу в особистій справі. – В якій ще такій справі?! – ахнула Неля. Вона не розуміла, що відбувається

Сім років тому Неля нарешті вийшла заміж за чоловіка своєї мрії. Десять років до цього вона була поруч із ним у статусі таємної коханої, оскільки Павло був одружений. Кілька разів, […]

Жанна йшла по вулиці з валізкою в руках. – Ось вона, дивись, йде як, вся з себе! Знову у відрядження поїхала! – казала обурено сусідка Тамара Львівна. – Ні, ну ти бачила? Хіба ж це дружина? І так щомісяця, приїде, а потім валізку збере, стриб у таксі – і поїхала. А цей її Геннадій сидить чекає! – То вона може і справді у відрядження? – спробувала заперечити їй Галина Опанасівна. – Наївна ти, Галино! Відразу видно, що бреше чоловікові. Галина Опанасівна похитала головою. Та вони навіть і не здогадувались куди насправді їздить Жанна

Жанна йшла по вулиці з невеликою валізкою в руках. – Ось вона, дивись, йде як, бач, вся викаблучується! Знову у відрядження поїхала! – казала обурено сусідка Тамара Львівна. – Ні, […]

– Як це так? Ви ж мені обіцяли, Зіна! Це не по-людськи! Домовилися ж! – рука, в якій Ольга тримала телефон, тремтіла

– Як це так? Ви ж мені обіцяли, Зіна! Це не по-людськи! Домовилися ж! – рука, в якій Ольга тримала телефон, тремтіла. – Домовилися! Але людина завдаток учора дала, а […]

— Звісно, знайшла собі партію до пари. Голодранця без гроша за душею, ні розуму, ні таланту! Хоча, чого я очікувала? Нерозумно було сподіватися, що ти зумієш самостійно знайти собі нормального чоловіка. Діна мовчала, слухаючи наповнені отрутою промови матері. Губи її тремтіли, а в очах стояли сльози. Побачивши, що дівчина просто терпить усе це, навіть не намагаючись якось себе захистити, Вадим вирішив узяти ситуацію у свої руки

— Та як ти смієш? Невдячна! Я тебе ростила, пожертвувала своїм життям, своєю свободою заради тебе, а ти! — А що я, мамо? – Діана втомлено дивилася на матір, – […]

— А наліво він від тебе ходить теж, бо кохає? – поцікавилася Анастасія, – Що ти так на мене дивишся? Ой, тільки не вдавай, що не знаєш ні про що, все селище знає, що Митько твій жодної спідниці не пропустить, аби та була згодна. Днями, наприклад, я його на власні очі з Марією бачила, ну з тією, яка завгоспом у клубі, а нещодавно ще він до нової бухгалтерки клини підбивав

— Ой, Людко, що, знову? – важко зітхнула напарниця Людмили, Настя, побачивши “розмальоване” обличчя своєї колеги. — Сил моїх більше немає! – Людмила втомлено опустилася на стілець, підняла на Настю […]

– Ти не маєш тут жодного права, – різко кинув мені свекор, дивлячись з-під лоба. – Все належить нам із дружиною, і крапка. – Але ж ми з Ігорем вкладали сюди всі свої заощадження, – у розпачі відповіла я. – Як ви можете так поводитися? Це ж дім, де виросла ваша онука! – Наша онука? – здивовано перепитала свекруха й переможно перезирнулася з чоловіком. – Ми турбувалися про сина, а тепер його немає. Тож цей дім – знову наш. Шукай собі інше житло, Тетяно. Почувши ці слова, я мало не знепритомніла

– Ти не маєш тут жодного права, – різко кинув мені свекор, дивлячись з-під лоба. – Все належить нам із дружиною, і крапка. – Але ж ми з Ігорем вкладали […]

Я займалася домом: прала, готувала, доглядала за нашим невеликим садочком за містом, зустрічала Бориса після роботи й старалася не забувати про романтику в буденних дрібницях. Тоді це здавалося мені навіть приємним. Борис часто повторював. – Катю, ти така молодець, усе встигаєш, я тобі дуже вдячний. І я сяяла від його похвали, як коштовна прикраса на сонці. А потім потихеньку почало відбуватися щось дивне

– Ти справді думаєш, що я й надалі мовчатиму, поки ти так зі мною чинитимеш, Борисе?, – зірвалося з моїх уст, коли він знову саркастично кинув. – І чим ти […]

Якщо я колись і вирішу одружитися, то, швидше за все, це буде в 50 років, і виберу молоду сільську дівчину

Я нікому не хочу нічого нав’язувати свої думки, але не виношу брехні. Нас з дитинства переконують, що тільки з дружиною та дітьми можна знайти справжнє щастя. Родичі та друзі постійно […]