Рубрика: Людина
Маленька. Років шести, може, семи. У сукні, колись білій, тепер – сірій від пилу, із латками на пелені. Боса. Волосся – як солома після бурі.Очі – величезні, чорні, глибокі, як колодязі, в яких відбивається не світло, а темрява. Вона стояла прямо перед ним! Не тремтіла, не посміхалася, просто сказала тихо, але чітко:– Дядьку, дай двадцять гривень! Я тобі поворожу.
На старому, пошарпаному ринку, де асфальт тріскався від спеки, а повітря було густим від запаху перезрілих помідорів, гнилих кавунів і чийогось важкого дихання, біля прохідної сидів Гена – вантажник з […]
– Христино, раз ти з дітьми без запрошення прийшла, то хоч уже дивись за ними сама, я і так вас смачно нагодував – Петро не витримав від нахабства сестри
Сонце ледь пробивалося крізь густі хмари того осіннього дня, коли Петро сидів у своїй затишній кухні, попиваючи міцну каву. Його будинок, старий, але доглянутий, стояв на околиці села, де тиша […]
– Синку, зарплата прийшла? Ми чекаємо, – нервовим голосом промовила Катерина Борисівна. – Мамо, я вирішив більше не переказувати вам зарплату… У слухавці після цих слів повисла дзвінка тиша
Катерина Борисівна, попри свої 65, виглядала на всі 45. Від неї завжди пахло дорогим парфумом, а в руках незмінно красувалася нова дизайнерська сумка. Сьогодні це був витончений клатч кольору фуксії. […]
Коли ми з Олегом одружилися, то стали допомагати його дітям, так як своїх у нас не було. Ми купували їм одяг, продукти і кошти частенько пересилали. Згодом перша дружина Олега розлучилася зі своїм чоловіком і несподівано прийшла до нас з дивною розмовою
З Олегом ми вже 10 років живемо у шлюбі. Виходила заміж я пізно, на той час мені вже було 28 років. Мій чоловік на п’ять років старший за мене, різниця […]
Даша була єдиною дочкою і отримала в спадок невеликий будинок за містом. Артем тоді сказав: — Продамо і купимо машину. Мені давно потрібна. Не «нам», а «мені». У цей момент Даша остаточно усвідомила, що сім’ї у неї немає…
Даша не хотіла визнавати навіть самій собі, що за сім років шлюбу від неї не залишилося майже нічого. Щось важливе зникало по шматочках, непомітно, день за днем — почуття власної […]
Чоловік з’явився з кухні, розгублений. — Що сталося? — Твоя дружина з глузду з’їхала! Виганяє нас! — Іра, припини, — попросив Олег. — Ми ж домовилися потерпіти. — Ти запропонував, — поправила дружина. — Я не погодилася.
Квиток на зворотний рейс Іра змінила в останній момент. Хотілося додому, до звичного укладу, до чоловіка. П’ять днів на морі освіжили, але тепер тягнуло до рідних стін. Вирішила зробити сюрприз […]
– Сидить вона тут, чаї ганяє… Хоч би скоріше богу душу віддала, слово честі! Чого тягнути гуму! Все одно толку від тебе немає, – повітря коптиш і метри займаєш… – бурчала невістка
– Та кому ти взагалі потрібна, стара калоша? Ти всім тільки в тягар! Ходиш тут, смердиш! Була б моя воля, я б тебе… А доводиться терпіти. Ненавиджу! Поліна мало не […]
Та що ти з ним панькаєшся, Оленко? – сварилася мама. – Юрко тебе любить, з ним будеш як за кам’яною стіною. А твій Артем… Вчора знову бачили, як він у шинку сидів. Олена вийшла заміж за Юрка. Весілля було гучне, до ранку співали. Усі тішилися, тільки вона дивилась у вікно, мов чужа. Життя з Юрком було правильне. Чітке. Розписане – з понеділка по неділю. У хаті – лад, у дворі – порядок, на обличчі – усмішка. Але всередині – пусто
– Та що ти з ним панькаєшся, Оленко? – сварилася мама, розкладаючи на столі вареники. – Юрко тебе любить, з ним будеш як за кам’яною стіною. А твій Артем… Вчора […]
Віктор спокійно користувався тим, що дружина взяла на себе всі обов’язки по догляду за свекрухою. Це звільняло його час для нових стосунків
Все почалося три роки тому, коли свекруха Антоніна Семенівна впала вдома і зламала шийку стегна. Дзвінок до лікарні серед ночі, метушня з документами, нескінченні черги до лікарів. Люда металася між […]
Та що ти з ним панькаєшся, Оленко? – сварилася мама. – Юрко тебе любить, з ним будеш як за кам’яною стіною. А твій Артем… Вчора знову бачили, як він у шинку сидів. Олена вийшла заміж за Юрка. Весілля було гучне, до ранку співали. Усі тішилися, тільки вона дивилась у вікно, мов чужа. Життя з Юрком було правильне. Чітке. Розписане – з понеділка по неділю. У хаті – лад, у дворі – порядок, на обличчі – усмішка. Але всередині – пусто
– Та що ти з ним панькаєшся, Оленко? – сварилася мама, розкладаючи на столі вареники. – Юрко тебе любить, з ним будеш як за кам’яною стіною. А твій Артем… Вчора […]