Рубрика: Людина
– Невже не можна над тою тарілкою нахилитися, Леся Миколаївна? В нас курей у квартирі немає, щоб за вами додзьобували, – кинула мені Уляна, і мені той кусок хліба ледь поперек горла не став. Я аж руками в стіл вперлася, щоб не впустити з рук ложку. Ось тобі й дякую, подумала. То я, така “мудра”, свою трикімнатну квартиру продала, щоб синові й невістці легше було. Вони ж іпотеку не тягнули, а я, виходить, тепер тут наче чужа. Стороння людина в їхньому розкішному житлі, де мені навіть слова зайвого мовити не можна
– Невже не можна над тою тарілкою нахилитися, Леся Миколаївна? В нас курей у квартирі немає, щоб за вами додзьобували, – кинула мені Уляна, і мені той кусок хліба ледь […]
Я зателефонувала брату та попросила приїхати допомогти з ремонтом у ванній. На що почула, що він збирається з друзями на відпочинок і йому взагалі не потрібні ці наші “домашні будівництва”. От тільки мені від таких слів зробилося прикро: ми з батьками завжди прагнули облаштувати хату, аби і брату, і мені жилося комфортно. Хотіли ж, щоб Павло мав свій простір, коли вирішить створити сім’ю. Та, не дослухавши мене, брат кинув слухавку. І якось аж у горлі пересохло від такої “подяки”
Я зателефонувала брату та попросила приїхати допомогти з ремонтом у ванній. На що почула, що він збирається з друзями на відпочинок і йому взагалі не потрібні ці наші “домашні будівництва”. […]
Нестор придбав у селі стареньку хату, щоб згодом звести на її подвір’ї велику оселю для всіх нас. Але ж на це потрібні чималі кошти, тому ми з чоловіком вирішили поїхати разом на заробітки, аби швидше втілити нашу мрію, а тим часом свекруха, Галина, погодилася хазяйнувати в тій хатині та доглядати за нашими дітьми. Звісно, Нестор фінансово їй допомагає, адже її пенсії вистачило б хіба що на хліб і до хліба. І все б нічого, але я помітила, що свекруха зовсім не хоче, аби ми сюди поверталися
Нестор придбав у селі стареньку хату, щоб згодом звести на її подвір’ї велику оселю для всіх нас. Але ж на це потрібні чималі кошти, тому ми з чоловіком вирішили поїхати […]
– Антоне, я не буду цей город садити, я не буду його на себе брати, я не буду його власницею. Хіба що палац мені на цій землі побудуєш! Робіть з ним що хочете, – сказала я чоловіку, коли за свекрами закрилися двері. З мене досить 20 років, який я там гнула спину. Чого я тільки не натерпілася. Я і мішки з картоплею тягала, і в машину їх грузила, і з температурою по тому городу лазила. Вчора прийшли до нас на вечерю батьки чоловіка. І заявили, що вони нам дарують, відписують на чоловіка свої 40 сотих огороду
– Антоне, я не буду цей город садити, я не буду його на себе брати, я не буду його власницею. Хіба що палац мені на цій землі побудуєш! Робіть з […]
Сестра з Італії приїхала несподівано і без попередження, і одразу запитала, чому немає пам’ятників у батьків, на які вона мені відправляла гроші. — Тетяно, нам машина була потрібна! — сказала я, сподіваючись на її розуміння. Вона дивилася на мене так, ніби я сказала їй щось неймовірно погане. — Яка ще машина? — її голос затремтів. — Я на пам’ятники надсилала!
Сестра з Італії приїхала несподівано і без попередження, і одразу запитала, чому немає пам’ятників у батьків, на які вона мені відправляла гроші. — Тетяно, нам машина була потрібна! — сказала […]
— Ти що? Тут же всі корисні елементи! — верескнула моя майбутня свекруха, коли я викинула у сміття оці, знаєте, товсті частини з пекінської капусти. Вона полізла в відро для сміття, дістала їх, дрібно покрошила і кинула в салат. Звичайно, того салату за столом я не їла. Але те, що вона творила далі протягом тих днів, що ми гостювали, мене дуже дивувало. Я тепер навіть не знаю, чи виходити мені заміж за Тараса. Я вже не дуже молода, мені 38 років, пора заміж. Тарас, значить, дуже достойна, хороша людина, але його мама – це щось з чимось
— Ти що? Тут же всі корисні елементи! — верескнула моя майбутня свекруха, коли я викинула у сміття оці, знаєте, товсті частини з пекінської капусти. Вона полізла в відро для […]
На христинах ми з чоловіком ледь не впали, коли почули, як невістка і син назвали нашого онука. Я і так їй сказала: — Настю, я до онука так звертатися не буду. Для мене він хай буде Славою, там чи ще кимось. Але це ж треба було таке втнути! Ви не повірите, коли сиділи за столом і вітали дитину, у мене аж вуха зверталися в трубочку. Це ж треба було дати дитині ім’я Жирослав. А невістка каже за столом: — Це старовинне українське ім’я, так називали раніше хлопчиків, щоб їхня доля склалася багато, щоб вони жили в достатку. Жир – це значить достаток, це значить багатство, заможна і добра доля
На христинах ми з чоловіком ледь не впали, коли почули, як невістка і син назвали нашого онука. Я і так їй сказала: — Настю, я до онука так звертатися не […]
– В нас нема грошей, щоб Златку на танці записати, а вона так хоче, – почала жалітися мені невістка, коли ми зустрілися всі разом в місті. Я, як бабуся, не могла це слухати, тому витягла 2 000 і вклала в руку Ярині. – Тримай, це за перший місяць, а дальше я буду тобі на карту висилати. Минуло два місяці і приходжу я до дітей “на каву”, а в них, в лютому, салат зі свіжої капусти, огірків і помідорів
– В нас нема грошей, щоб Златку на танці записати, а вона так хоче, – почала жалітися мені невістка, коли ми зустрілися всі разом в місті. Я, як бабуся, не […]
— Уявляєш, вони купили їй квартиру! — я стояла на кухні, стискаючи в руках чашку, і ледве стирмувала обурення. Чоловік відвів очі, наче намагався уникнути цієї розмови. — Кому «їй»? — Кому-кому! Молодшій сестрі! — я майже шипіла. — Продали дачу, взяли кредит, а нам сказали чекати!
— Уявляєш, вони купили їй квартиру! — я стояла на кухні, стискаючи в руках чашку, і ледве стримувала обурення. Чоловік відвів очі, наче намагався уникнути цієї розмови. — Кому «їй»? […]
– Їй навіщо? Вона вся у дітях. А дітям не важливо в чому вона ходить – аби їх нагодували, поміняли підгузки та прибрали за ними іграшки! Подарую їй якусь мультиварку! Або хлібопічку – нехай радіє!
Ксенія поклала дітей спати та вирушила на кухню випити чашку чаю. Володі ще не було. Останнім часом на нього навалилося багато роботи і він частенько затримувався. Ксенія шкодувала чоловіка і […]