Рубрика: Людина
— Скажи мені, ти що, це на зло робиш? — запитувала Вероніка колишнього чоловіка, — ти ось це непорозуміння в наш дім притягнув навіщо?
— Скажи мені, ти що, це на зло робиш? — запитувала Вероніка колишнього чоловіка, — ти ось це непорозуміння в наш дім притягнув навіщо? Щоб за твоїми шашнями спостерігав наш […]
“За смачною вечерею, Гліб і Соня крадькома поглядали один на одного та обидва згадували першу спільну вечерю – одну сардельку на двох
Змучена холодом і безсонням кішка намагалася знайти притулок, щоб подрімати хоча б кілька годин. Голод теж дошкуляв, але вона до нього звикла, гірше було з переслідуючим усюди морозом, який проник […]
— Та хто ти така, щоб мені вказувати! — Зоя Петрівна жбурнула ганчірку просто в обличчя невістці. — У моєму домі живеш, мої харчі їси!
— Та хто ти така, щоб мені вказувати! — Зоя Петрівна жбурнула ганчірку просто в обличчя невістці. — У моєму домі живеш, мої харчі їси! Тамара витерла обличчя, стисла кулаки. […]
– Слухай, дитині вже 10 місяців. Давай приїжджай до мене вечорами в перукарню. У мене працює дуже добрий майстер манікюру Юля. Ти в неї пройдеш стажування, а я не братиму з неї за оренду кабінету. Увечері години 2-3 батько може посидіти із сином. Відкриєш свій кабінет. Знаєш, що на манікюрі дуже добре заробляють. Хоч би які часи були, жінки завжди стежать за своїми нігтями.
Майже цілу ніч Галина не спала. О 2-й годині ночі чоловік боляче тицьнув її у бік і вилаявся, – Припини хропіти, дістала! Так, Галина почала похропувати уві сні, коли спала […]
Віра, моя донька, безнадійна, якщо кинула мене в чужому місті без паспорта. Ти не знаєш, через що мені довелося пройти. П’ять років тому я перенесла тяжку хворобу. Між іншим, вона довела. Пролежала рік, потім довго відновлювалася. У цей же час зліг мій чоловік Петро. Він досі був би живий, якби ми здогадалися з’їхати від Вірки
З тривогою Віра озирнулася на матір. Вероніка Михайлівна сиділа на вокзальній лавці, спокійна, наче скульптура, й безтурботно роздивлялася перехожих. — Я куплю тобі пиріжок із чаєм, — збрехала Віра, а […]
— Ну, тещо, ну ти даєш, навіщо погоджувалася? — запитав маму чоловік Лариси. — Ти ледве ходиш, ми їздимо щовихідних і частіше, щоб допомагати на городі, ти раз у раз хворієш цього року, а хлопчиська взяла? — А куди його? — знизала плечима літня жінка. — Марині не до онука, сама хвостом крутить ще на повну
— Ти ж розумієш, що літню людину вже не переробиш. Мама буде повзком, але поратися на своєму городі. Та й тільки цього року вона в нас не на жарт занедужала, […]
Назарчику, а ви з Марічкою не могли б на вихідних заскочити? Картоплю треба викопати, город прибрати. Поки ще сонечко, гріх таку погоду втрачати, – лагідно говорила Олена, тримаючи телефон біля вуха. – Добре, мамо, постараємось, – відповів син. У суботу з самого ранку у дворі почулися знайомі голоси. Олена аж квітнула від радості – син, невістка й онук Максимко приїхали. – Ну, от і мої помічники! – з усмішкою зустріла їх біля хвіртки. Ще звечора все підготувала: лопати винесла, мотики, відра. А ще – цілу тацю гарячих оладок, налисників, банку сливового варення і миску домашньої сметани поставила на стіл під грушею
– Назарчику, а ви з Марічкою не могли б на вихідних заскочити? Картоплю треба викопати, город прибрати. Поки ще сонечко, гріх таку погоду втрачати, – лагідно говорила Олена, тримаючи телефон […]
Дивись, які в мене цукерки! Вчора Олег з онукою приїжджали, ось привезли. Дорогі та смачнющі, давай, пригощайся. — Ага, я бачила вчора машину Олега біля твоїх воріт. Молодець він у тебе, не забуває матір, — Валентина присіла до столу і зробила ковток із чашки. — Ох, які смачні цукерки, Тасю, і справді
Після смачного обіду Таїсія сиділа біля вікна на кухні, смакуючи чай із цукерками. Раптом погляд її впав на двір, де з’явилася сусідка Валентина, і привітно помахала рукою. Таїсія у відповідь […]
— Мамо! У неї в квартирі бруд! І братові вона майже не готує, живуть на доставках. Хоча є і добра новина: вона каструлі нові купила. Дорогі! Я бачила такі в магазині. Треба попросити, щоб вона їх тобі віддала. Навіщо вони їй, якщо не готує
Жовч і заздрість, здавалося, виходили з кожним словом Марини, коли вона, наче господиня в чужому домі, безапеляційно розпоряджалася майном брата Іллі та його дружини. — І каструлі! Каструлі теж навпіл […]
“Я не хотіла б вірити в це, але ти позичив брату 10 000, не попередивши мене.” – я дивилася на нього, розуміючи, що слова вже не повернути. Ми мріяли про відпустку, а тепер усе стало хистким. Тільки тепер я зрозуміла, що ця ситуація може змінити все між нами, і вже ніхто не зможе повернути час назад
“Я не хотіла б вірити в це, але ти позичив брату 10 000, не попередивши мене.” – я дивилася на нього, розуміючи, що слова вже не повернути. Ми мріяли про […]