Рубрика: Людина
Олексій повернувся додому в поганому настрої. – Синку, йди обідати, тільки тебе чекаємо, – гукнула з кухні мама. Олексій зайшов на кухню, вся сім’я сиділа за столом. – Олексію, що сталося? – захвилювався батько, побачивши сльози на очах сина. Олексій мовчав. – Синку, розповідай! – мати підійшла до нього. – Мені тітка Тамара все розповіла, – раптом сказав син. – Що розповіла? – не зрозумів батько. – Як ви могли? – тихо сказав Олексій і подивився на всіх присутніх за столом. Мати і батько здивовано переглянулися між собою, нічого не розуміючи
Марія з самого ранку готувалася зустрічати гостей. У її чоловіка Григорія сьогодні ювілей – шістдесят років. Вона трохи молодша за чоловіка на три роки, прожили разом двадцять сім років. Як […]
– Ти не повіриш, кого я бачила, – сказала Ірина подрузі Олені. – Я аж оторопіла. – І кого ж? – поцікавилася Олена. – Твого колишнього Андрія! – сказала Ірина. – І якби ти бачила все це, то теж би на місці всидіти не змогла! – І що, як він там? – запитала Олена. – Одружився він. Я допомагала з весіллям. Ти тільки уяви, гостей під триста, величезний торт у п’ять ярусів! – Багатеньку панянку знайшов, – хмикнула Олена. – А от і ні! – Ірина раптом єхидно посміхнулася і зашепотіла на вухо подрузі. – Та цього не може бути! – Олена застигла від почутого
– Ти не повіриш, кого я сьогодні побачила! – Ірину прямо розпирало від бажання поділитися новинами. – Я прямо оторопіла! – І кого ж? – ліниво поцікавилася Олена, гортаючи щось […]
– Дивися, знову цей пес! Вже понад два тижні, як на варті. Тут нещодавно дорожня пригода сталася. – Не чув?
– Дивися, знову цей пес! Вже понад два тижні тут. – Так, поводиться якось дивно. Кажуть, начебто щось охороняє. – Що за нісенітниця? Яке «щось»? – Не чув? Тут нещодавно […]
— Ти обіцяв, що будеш поруч, але втік, коли я тебе найбільше потребувала, — сказала дружина. І тепер я стою, тримаючи в руках заповіт, де місце для мене відсутнє, а наш будинок залишено Андрію, який став частиною її життя
— Ти обіцяв, що будеш поруч, але втік, коли я тебе найбільше потребувала, — сказала дружина. І тепер я стою, тримаючи в руках заповіт, де місце для мене відсутнє, а […]
З чоловіком виховали двох синів – Сашка й Микиту. Я завжди думала, що на старість голову біля Микити прихилю, тому вся увага діставалась йому. Та що казати, я заповіт лише на Микиту одного написала. Коли ж мене недуга скосила, тільки сестра навідувала. Як звернулась по допомогу до Микити, він ошелешив своєю відповіддю. Я була у повному відчаї, не знала, що й робити.
Маю двох синів і все життя ставку на молодшого робила, але доля показала, хто чого вартий. З чоловіком виховали двох синів – Сашка й Микиту. Я завжди думала, що на […]
– Усі в місто тягнуться, а ти до села. Квартиру навіщо продавати, продай будинок у селі, а свекруху до себе забери. Може, пощастить, не довго протягне
– Усі в місто тягнуться, а ти до села. Квартиру навіщо продавати, продай будинок у селі, а свекруху до себе забери. Може, пощастить, не довго протягне. – Як ти можеш […]
Я живу в селі з мамою, дочкою, зятем, онуками і сином. Дочка із зятем на роботі. Вадим в автосервісі працює. Зранку до ночі на роботі. Як іноді раніше прийде, то падає без сил на ліжко. Син без роботи вдома сидить, боїться йти працювати, щоб на війну не забрали. Одного разу вдома такий ґвалт зчинився, що сусіди ще довго обговорювали, справжній серіал через паркан. Я в такому відчаї, що хоч плач.
Я живу в селі з мамою, дочкою, зятем, онуками і сином. Тісно, нічого не скажеш. Ще й мені на всіх наготувати, то чимало сили вартує. Тримаємо господарку, з якою переважно […]
– Ви що творите, га? – До Свєти та Андрія додому увірвалася теща і відразу пішла в наступ. – Я вам завжди допомагала! Я! – Коли на світ з’явилася Настя, я й обіди вам готувала, і з Настею гуляла, і скрізь із нею ходила! А тепер що, не потрібна стала?
– Ви що творите, га? – До Свєти та Андрія додому увірвалася теща і відразу пішла в наступ. – Я вам завжди допомагала! Я! – Коли на світ з’явилася Настя, […]
Любо, може, я поїду на заробітки, – якось сказав чоловік. – Тобі не можна, ти ж і так ледве ходиш. Я поїду. Не перша, і не остання, – вирішила вона. Вона вже їздила до того часу на заробітки періодично – колись на ягоди в Польщу, потім на кілька місяців у Чехію на склад. Але тепер було по-іншому – вона вирушала надовго. Попрощалася з усіма. Діти обійняли, заплакали. Чоловік лише взяв її за руку й сказав: – Бережи себе. Італія зустріла її теплом і сумом
У Люби було добре серце. Ще з дитинства вона любила доглядати за всім живим: і за квітами, і за бабусею, і за малими братами. Коли виросла, працювала у садочку – […]
За два місяці будинок був майже готовий, на першому поверсі навіть внутрішнє оздоблення було зроблено. Загалом, тут можна було навіть жити, поступово доробляючи те, що залишилося. За два місяці будинок був майже готовий, на першому поверсі навіть внутрішнє оздоблення було зроблено. Загалом, тут можна було навіть жити, поступово доробляючи те, що залишилося.
Вчора у Михайла відбулася серйозна розмова з батьками. Точніше, з матір’ю і вітчимом. Два дні тому хлопець, після закінчення будівельного коледжу, повернувся в село. Більшість його однокурсників залишилися в райцентрі, […]