Рубрика: Людина
— Мені набридло, якщо чесно спати в прохідній кімнаті, – каже Марія Миколаївна подрузі. – Це такі незручності, ти не уявляєш. Вранці то син на роботу йде, гримить на кухні посудом, то онук біжить. Невістку не розбудиш, спить до обіду, а він встане і до мене: «Бабо, а що ми будемо їсти». Та й узагалі, хочеться спокою, нарешті
Марія Миколаївна рахувала дні до того моменту, коли її син із невісткою та онуком зможуть з’їхати у власне житло. Але будинок уже півроку тому здали в експлуатацію, а пенсіонерка спокою […]
– Мамо, оце останній раз, що я відкрила тобі двері, коли ти приїхала без попередження. Наступного разу не подивлюся і на твої ці сумки з банками, з буряками чи картоплею. Я тобі скільки раз прошу, треба попереджати. — Ну і що, що без попередження? Що я, чужа людина? Дочка має матері радіти, а не стояти з таким лицем, — мама роздратовано скидає з плеча торбу, повну якихось пакунків
– Мамо, оце останній раз, що я відкрила тобі двері, коли ти приїхала без попередження. Наступного разу не подивлюся і на твої ці сумки з банками, з буряками чи картоплею. […]
– Та як ти посміла так зганьбити нашу сімʼю?! Ще й не розповіла нічого! Та якби ми твого чоловіка випадково в крамниці не зустріли, то так і не знали б, що ви вже рік, як розлучилися! – Почала з порога мати
– Та вам яке діло?! Це моє життя, зрозуміло?! – вигукнула Марина і вискочила з кімнати, щоб не дати сварці розбурхатися ще більше… – Їй було двадцять вісім років, то […]
– Може Марина справді знайшла своє щастя, і не нам її судити? – Відносини з одруженим мужиком щастя? – Не могла заспокоїтись жінка. – Але брати кредит на квартиру, і самій його виплачувати – це ж вершина недолугості! – Обурювалася подруга
– Ну, і навіщо ти на це погодилася? – не розуміла Марину найкраща подружка Іра. – Тобі набридло спокійно жити? – Ми з Ігорем разом ухвалили таке рішення, – відповіла […]
— У принципі, – каже Таня, – у ті наїзди свекрухи, коли в нас ще не було дітей, ми з нею знаходили спільну мову. Ладнали. Але буквально через кілька місяців після її приїзду до нас, почалися складнощі. Спочатку мама Сашка влаштувала істерику з приводу того, що її онук 8-ми місяців від роду одягнений у памперси. — Це ж страшенно шкідливо, – кричала вона, – і для майбутнього чоловіка, і для його привчання до горщика
Тетяна давно була самостійною жінкою. Перший раз вийшла заміж і розлучилася в далекій юності, встигнувши тільки нажити сина і стійке небажання виходити заміж у принципі. І цілих 16 років їй […]
— Точно, Ігнатіївно, чого хизуєшся, якщо сама в школі вчилася з трійки на двійки! – підтримала подругу інша, – Скажи спасибі, що батько твій поквапився, та заміж тебе вдало прилаштував! Ось тому й син у тебе розумний, у батька. Був би в тебе, мабуть, не хвалилася б. — Чого базікаєте даремно! Це я з ним уроки вчила і книжки купувала, ось і став таким розумним! – Ігнатіївна була жінка вибухова, мало що – починала голосити. А могла й важкою рукою прикласти
— Давай, збирай свій виводок і йди, звідки прийшла! – Ігнатіївна грубо штовхнула невістку в бік, від чого та ледь не полетіла з ґанку, рахуючи сходинки спиною. — Але як? […]
— Зате пироги в тебе виходять ну дуже смачні, – сказала подруга із сусіднього під’їзду, з якою Саша частенько гуляла разом із дітьми, – ось і печи. — Я заїкнулася було про те, щоб відкрити свою справу, маленьку пекарню, – згадує Саша, – печу сама, сама собі бухгалтер, можна домовитися зі збутом. — Не сміши, – висміяла мама, – бізнесменка. А хто замість тебе дітей твоїх буде виховувати? Я чи що
Олександрі 38 років. І зараз вона цілком успішна жінка. А був час, коли здавалося, що її стеля в житті – роль домогосподарки і життя інтересами своєї родини. Коли інститут залишився […]
— Я не можу кинути, – вперто каже мама, – Аня з чоловіком приїдуть, хоч картоплі й огірочків заберуть, варення на зиму. У них же пучок кропу й той за гроші… — Аня приїжджає тільки в травні, – каже Женя, – закинуть картоплю в землю і ручкою мамі помахають. А я маю ходити підгортати, від жука обробляти, поливати, полоти і збирати, щоб сестра в листопаді багажник продуктами завантажила
— Женька? Женьці й горя мало, що мама одна на городі виснажується. Де вже зятю про тещу згадати, якщо рідна дочка замість мами їде до чужої тітки! Перед свекрухою прогинається, […]
— Приходжу з роботи, а її вдома немає, – говорив Гліб, – вона на роботі затрималася. Їсти нічого, у хаті безлад. Або вона вдома, але обкладена паперами, їй працювати треба, звіт горить, план не зроблено, проєкт не здано, а мене немов і немає! — А як вони сварилися! – згадує Наталя Михайлівна, – Бувало і мене не соромилися! Тільки іскри летять, нізащо вона не поступиться
Мені вона дуже подобається, спокійна, домовита, розважлива, і, якщо чесно, то вона не заслуговує на таке ставлення, я б сама не витримала, але що я можу вдіяти, – скрушно хитає […]
— Брав? – запитую пасинка. — Ти що! Не брав, я не палю. Так і скажи, що я і тобі у квартирі заважаю, не шукай приводів, щоб батькові про мене наплести чогось поганого, – сказав пасинок ображеним тоном. — Гліб, я приводів шукати не стану, ти мене знаєш, якщо ти станеш мені «заважати», я прямо про це скажу. І тобі, і батькові, – кажу
— А це ви винні, якби ви просто їх йому купили, то не довелося б красти. Самі привчаєте хлопчика до брехні та злодійства! – заявила мені Галина. Галина – мати […]