Рубрика: Людина
– Я майже 500 гривень на насіння потратила, – декілька раз на сумі наголосила свекруха. – Ти мені зараз трохи віддаш, чи вже по осені, коли я вам готову консервацію дам?, – додала Ніна Степанівна. – Мамо, курчат по осені рахують. Ви спершу посійте, зберіть урожай, а тоді вже будемо суму обговорювати
– Я майже 500 гривень на насіння потратила, – декілька раз на сумі наголосила свекруха. – Ти мені зараз трохи віддаш, чи вже по осені, коли я вам готову консервацію […]
– Ігорю, я тобі кажу, якщо ти що раз принесеш додому голубці своєї мами, я подам на розлучення! – стояла я посеред кухні з руками в боках, дивлячись на чоловіка, який винувато переминався з ноги на ногу. – Кохана, ну вони ж їстівні… – почав він, але його голос потонув у моєму лютому погляді. – Ну гаразд, я сказав не думаючи. Власне, голубці від Ігорової мами, пані Валентини, були їстівні. В тому сенсі, що після них можна було вижити. Але я вважала, що людська гідність вимагає їсти не просто їжу, а щось смачне. А моя свекруха готувала так, ніби перед нею стояла мета – випробувати шлунок на міцніст
– Ігорю, я тобі кажу, якщо ти ще раз принесеш додому голубці своєї мами, я подам на розлучення! – стояла я посеред кухні з руками в боках, дивлячись на чоловіка, […]
– Синку, ти розумієш, що ви всю рідню підвели? – Обурилася Маргарита Юріївна. – Як ми за чотири години встигнемо накрити стіл
– Юля, – збентежено промовив чоловік, – Новий рік, мабуть, доведеться знову зустрічати в нас. Жінка, яка в цей момент прикрашала новорічну ялинку, завмерла з іграшкою в руках. – Ми […]
– Ну добре! Я все скажу! Від вас допомоги не дочекаєшся! Жадібні ви. Собі на умі. Ось і доводиться крутитися! Я ж не можу на одну пенсію жити
– Мамо, нам із малюком доведеться в тебе залишитися… – донька, Надя, із хвилюванням дивилася на Галину. – У Кирила животик болить, я боюся, що якщо ми поїдемо автобусом, то […]
– Я зателефонувала доньці, веліла речі збирати. Ти, якщо хочеш, у місто повертайся. Я доглядальницю назад найму, – тихо сказала бабуся
– Наталю, донечко, а ти де плануєш тепер жити? – Анжеліка Вікторівна, свекруха Наталі, підійшла до невістки. Наталя ще не оговталася від втрати чоловіка, тому не відразу зрозуміла запитання свекрухи. […]
Син одружився два місяці тому. Живуть діти окремо. Ніби й ні на що Петрик не жалівся, але моє серце “верещало”, під любим приводом поїхати і все перевірити. Вигадала, що в Інни іменини, ніби десь вичитала, купила маленького ангелика і подалася в гості. Все на перший погляд добре, а прийшлося до сніданку, Ліля смажить сирнички. – Ну яка ж ти молодчинка. Це такий корисний сніданок, – наголосила я. На другий день, зранку, те саме і всім по три тих сирнички, гарно Ліля їх якимось джемом поливає, я з’їла, але через годину я голодна, мовчу вже про Петра, який на роботі до 19-ї години
Син одружився два місяці тому. Живуть діти окремо. Ніби й ні на що Петрик не жалівся ніколи, але моє серце “верещало”, під любим приводом поїхати і переконатися, чи все в […]
– І як тебе сюди взяли? Начебто ресторан недешевий, на шкільну столовку несхожий. – Хоча яка різниця, де тарілки мити, так?
– Та не може бути, дівчата, дивіться! – Арина відклала меню та показала пальцем у бік відкритої кухні. Там стояла їхня однокласниця, Міла. – Ха! Ця… Як її там? З […]
На моє весілля мама приїхала не сама, а з Клаудіо. Вони прилетіли з Португалії, де мама вже давно «живе в своє задоволення». Як вона сама завжди казала, я маю знати, кому завдячую таке шикарне святкування. Мій рідний батько, Олег, не вклав у це весілля й копійки, тож мама вирішила представити «справжнього мецената» офіційно
На моє весілля мама приїхала не сама, а з Клаудіо. Вони прилетіли з Португалії, де мама вже давно «живе в своє задоволення». Як вона сама завжди казала, я маю знати, […]
– Квартира оформлена на мене, – Олег говорив тихо, але карбуючи кожне слово. – Мама переписала її три роки тому. Повітря, наче викачали з кімнати. Наталя схопилася за одвірок, відчуваючи, як підкошуються ноги
Ключ звично повернувся у замку. Наталя переступила поріг квартири, де пройшло її життя. Сорок п’ять років… Кожна подряпина на шпалерах, кожна тріщина на стелі були до болю рідними. Особливо зараз, […]
Мамо, що є їсти? – запитав старший син, щойно зайшов на кухню. – Ти вже прокинувся, синку? А я якраз котлет насмажила, – відповіла Марина. – Знову котлети? Мамо, ти що, не можеш щось цікавіше придумати? Вчора ж тільки були котлети, – бурчав Валерій. – Вчора були свинні відбивні, а сьогодні – курячі котлети, – ніби виправдовуючись, пояснила Марина. Син скривився, але таки сів за стіл. Марина подала йому тарілку макаронів з котлетами. На годиннику була 12-та година дня, це такий проміжний час між сніданком і обідом
– Мамо, що є їсти? – запитав старший син, щойно зайшов на кухню. – Ти вже прокинувся, синку? А я якраз котлет насмажила, – відповіла Марина. – Знову котлети? Мамо, […]