Рубрика: Людина
Те, як Оксана звертається до мене, наче я її прислуга, було останньою краплею. Я не витримала і поїхала до Віктора, сподіваючись дізнатися правду, але те, що я почула від зятя, хоч і колишнього, здивувало мене. Розповісти про все це – було складно, але тепер я зрозуміла, що не все так однозначно, як здавалося
Те, як Оксана звертається до мене, наче я її прислуга, було останньою краплею. Я не витримала і поїхала до Віктора, сподіваючись дізнатися правду, але те, що я почула від зятя, […]
Весь Галицький базар чув, як я сварилася з молодою продавчинею. Бо ніхто не сміє мене називати таким образливим словом! Мені 65 нещодавно виповнилося. Для когось то вже пенсійний вік і треба списувати людину. Але я себе досить добре почуваю. Є ще сили на те, аби зранку вийти на прогулянку з песиком, піднятися на 9 поверх без ліфта. Я ще можу навіть присідати та прес качати.
Мені 65 нещодавно виповнилося. Для когось то вже пенсійний вік і треба списувати людину. Але я себе досить добре почуваю. Є ще сили на те, аби зранку вийти на прогулянку […]
Ось настав час старому на той світ. Заплакала Оксана, а лісник їй і каже: – Ти не журись, онучечко, всьому своя черга настає. Як мене не стане, так ти поховай мене і йди додому. Усьому я тебе навчив, що знав. – Я жив – лісу допомагав, а ти, внучечко, живи, та людям допомагай. – Дякую, бабусю, добра ти яка! Добра ти мені бажаєш, нехай же жодне твоє слово не зникне.
Було в батька три дочки. Дві красуні, такі, що люди дивувалися, а третя – маленька, худенька, горбатенька. Тільки одні очі на обличчі й виблискували. У полі їй працювати не зручно […]
– Ну, ви тут зовсім! Господиня! Я господиня! – раптом закричала Тетяна. – Гості на вихід зараз же, а ти, Лізо, збирай речі, тобі тиждень. – Мені нема куди йти. – А мене це не хвилює! Он, добрі сусіди, нехай тебе забирають. Після них спадщину отримаєш. – Ааа! То ти за цим приїхала? – Сказала Євдокія. – Все правильно, молодець! Навіщо ж матір відвідувати, ховати, коли ти єдина спадкоємиця!
Гості розійшлися, Ліза залишилася сама. Ніхто не запропонував допомоги з прибиранням, окрім сусідки. Ліза бачила, як їй тяжко і сказала, що все зробить сама. Вона й сама впорається, адже справлялася […]
Ось і в цьому дитбудинку п’ятирічний Ваня тримався від усіх трохи далі. На території біля паркану з палиць і старого ганчір’я він спорудив собі щось на зразок куреня, в якому й проводив свій вільний час. Інші діти парами чи групками граються у дворі, він же напхає в кишені недоїдений за обідом хліб, прихопить під пахву книжечку з барвистими малюнками й ну до свого куреня.
Хлопчик Ваня був підкидьком. Йому не «пощастило», як, наприклад, «відмовникам», у яких, хоч і дещо міфічне, але все ж таки уявлення про те, хто привів їх на світ божий було […]
– Тихенько, моя мама спить, бо її болить голівка, — просила хористів, котрі співали панaхиду, прикладаючи маленький пальчик до вуст. Маленька донечка пoкійної не відходила від дoмoвини
Маленька донечка пoкійної не відходила від дoмoвини, постійно тихенько плакала. «Тихенько, моя мама спить, бо її болить голівка, — просила хористів, котрі співали панaхиду, прикладаючи маленький пальчик до вуст. — […]
До заміжжя я мала свою власну онокімнатну квартиру. Потім ми з чоловіком трохи відклали грошей і вирішили купити більше житло. Сестра мені порадила скласти шлюбний договір, щоб в разі розлучення, могла повернути квартиру свою. Сергій був не проти, адже житла свого не мав. Ми вже й до нотаріуса записалися, та я випадково проговорилася свекрусі про це
Майже 2 роки тому я вийшла заміж вдруге. Така моя доля, напевно. Перший мій шлюб був, на жаль, швидкоплинний – дуже рано я вийшла заміж, з першим чоловіком рік прожили […]
Ось тоді чоловік і порадив дружині прикусити язика і думати, що та говорить. — Ти забула, що тільки завдяки дядькові Аркаші ми тепер тут живемо? Що я людиною став?! Що ти купуєш собі все, що хочеш, і нічого не робиш?! — Гаразд, гаразд, Петю, — Галина злякалася такої бурхливої реакції завжди стриманого чоловіка. Більше за все на світі вона боялася, що він її покине. — Зробимо все, як ти скажеш.
— Галино, притримай язика! Думай, що говориш! — Петро кинув на дружину гнівний погляд, мимоволі стиснувши кулаки. Жінка, яка збиралася продовжити свій емоційний монолог, різко замовкла. — А що такого? […]
До початку зими в хаті Катерини вже була проведена вода. Жінка не могла натішитися таким зручностям, лише хвилювалася, як вона має борг сусіду повернути. Сподівалася, що син на свята таки приїде і допоможе
Ось уже майже 20 років Катерина, як тільки приходить зима, починає старанно готуватися до свят в надії, що таки цього року її єдиний син стримає свою обіцянку і приїде до […]
Назарчику, а ви з Марічкою не могли б на вихідних заскочити? Картоплю треба викопати, город прибрати. Поки ще сонечко, гріх таку погоду втрачати, – лагідно говорила Олена, тримаючи телефон біля вуха. – Добре, мамо, постараємось, – відповів син. У суботу з самого ранку у дворі почулися знайомі голоси. Олена аж квітнула від радості – син, невістка й онук Максимко приїхали. – Ну, от і мої помічники! – з усмішкою зустріла їх біля хвіртки. Ще звечора все підготувала: лопати винесла, мотики, відра. А ще – цілу тацю гарячих оладок, налисників, банку сливового варення і миску домашньої сметани поставила на стіл під грушею
– Назарчику, а ви з Марічкою не могли б на вихідних заскочити? Картоплю треба викопати, город прибрати. Поки ще сонечко, гріх таку погоду втрачати, – лагідно говорила Олена, тримаючи телефон […]