Рубрика: Людина
– Без твоєї дачі ніяк не вийде! У нього самого немає грошей, у мене теж! Тільки ти можеш допомогти сім’ї стати на ноги! – Благала свекруха
Ганна зауважила, що з Максимом щось не так, коли він приніс додому дороге ігристе. Не просто гарне червоне на вечерю, а справжній французький брют, який коштував половину його місячної зарплати. […]
Мама сказала, що хоче жити з нами. Я погодився, — Тарас говорив тихо, не піднімаючи очей. — У неї в квартирі проблеми з опаленням. І взагалі, вона ж скоро буде твоєю свекрухою. Утрьох буде веселіше
— Ти заробляєш 50 тисяч на місяць, а штори за 2000 гривень не можеш купити нормальні! — дорікнула мені вчора ця жінка. Я грюкнула дверцятами шафи, аж чашки на полиці […]
Я запланувала весілля на 50 гостей, але свекруха запросила 120 і назвала це «інвестицією в репутацію родини». Це мало бути свято кохання, а вийшло шоу, де я грала роль мовчазної статистки
Я запланувала весілля на 50 гостей, але свекруха запросила 120 і назвала це «інвестицією в репутацію родини». Це мало бути свято кохання, а вийшло шоу, де я грала роль мовчазної […]
Мамо, повертайся додому! – просила донька Оксану. – Не можу ще, доню. Я знайду нову роботу. Хата наша потребує ремонту. Ще трохи, люба. Вона знайшла іншу родину. Цього разу – бабусю і дідуся, що навчили Оксану варити пасту й каву по-італійськи. І хоч було легше, та в серці була пустка. Оксана прокидалась серед ночі від снів, де Настуся вже доросла, чужа, де вона не знала маминої руки, де донька не впізнавала її голос
– Мамо, ти коли приїдеш? – тихенько запитала Настуся, тримаючи телефон обома руками, ніби боялася, що мама щезне, як тільки та забере пальці з слухавки. – Скоро, доню. Ще трішки, […]
Катя сиділа за кухонним столом і пила каву. На кухню зайшов Віктор. – Доброго ранку, – сказав чоловік, загадково посміхнувшись. – Доброго, – байдуже відповіла жінка. – А я для тебе підготував сюрприз! – почав розмову Віктор. – Хотів ще вчора вручити, але ти була без настрою… – Який ще сюрприз? – здивувалася Катя. Раптом, Віктор дістав з кишені маленьку коробочку, і вручив її дівчині. Катя відкрила коробочку і побачила перед собою шикарну каблучку. – Забери це! Забери це, негайно! – несподівано вигукнула Катя. – Чому? Вона що, тобі не сподобалася? – Віктор здивовано дивився на Катю, не розуміючи, що відбуваєтьсяКатя сиділа на кухні, розглядаючи в лупу нову каблучку – черговий подарунок “просто так”, і нічого, крім суму не відчувала. Нестерпно важко жити з тим, кого не любиш…
Катя сиділа за кухонним столом і пила каву. На кухню зайшов Віктор. – Доброго ранку, – сказав чоловік, загадково посміхнувшись. – Доброго, – байдуже відповіла жінка. – А я для […]
Надя приїхала жити в село. Її сусідкою була старенька самотня бабуся – Марія Петрівня. Хата сусідки давно не бачила ремонту. Все було стареньким, як і господиня. – А для кого тут ремонти робити?! – питала Марія Петрівна. – Мене скоро не стане, а мені і так живеться добре. Та й нема кого в нас просити… Город у Марії Петрівни того року залишився не засадженим. І вона переживала. Надія й бабусині три грядки перекопала, і посадила розсаду буряків і капусти. – Ну, ось, – посміхнулася Надя. – Тепер і ваш город став веселіше виглядати… Але все ж одна річ у сусідки Надії не сподобалася
Надя вже була на пенсії два роки. Остання зима була з відлигами, вітрами, сіра та дуже незатишна. Напевно, тому жінка сильніше звичайного скучила за весною, сонечком, зеленою травою і теплом. […]
Микола занедужав. Він лежав у палаті на ліжку і задрімав… – Як ваше самопочуття? – раптом пролунав чийсь голос. Микола відкрив очі. Біля нього в білому халаті сиділа… – Катя?! – мимоволі вигукнув він. Микола раптом згадав жінку, яку кохав усе життя. – Я – Олена, – усміхнулася дівчина. – Ваша лікарка. – Ой, вибачте! – сказав Микола. Олена міряла йому тиск, а Микола здивовано дивився на її обличчя. – Як вона схожа на Катю! – думав він. – Невже може бути такий збіг? – Мою маму звуть Катерина, – раптом сказала Олена. – Ми з нею дуже схожі… Микола Іванович застиг від несподіваної здогадки
Кожна людина повинна прожити свій вік, і цей вік бажано має дорівнювати календарному. І піти, коли навколо тебе діти, онуки й правнуки… Так думав Микола Іванович, ось тільки життя внесло […]
В Івана не стало матері. Її поховали поряд із батьком. Сестра Івана, Тетяна після поминок обнишпорила весь батьківський дім. Вона навіть брата не соромилася, хоча й знала, що будинок уже давно його… Іван мовчки дивився на сестру. – Знайшла щось? – нарешті запитав він. – А як же ж! – сказала та. – Знайдеш у тебе щось. – Бери що хочеш на згадку про батьків, але дім мій, – сказав брат. – Навіщо мені цей мотлох? – сказала сестра. – Краще б ти мені вартість моєї частини будинку віддав. – Ось, – Іван поклав на стіл конверт. Тетяна остовпіла від здивування
Хаті в селі було вже багато років, не менше вісімдесяти. Прадід Івана – Іван Петрович будував її сам, з любов’ю для своєї сім’ї. Його молода дружина чекала тоді першу дитину. […]
Галину запросила у гості свекруха та свекор. Галя подумала і наважилася. Справді, чому б не поїхати. – Андрій весь час на роботі. Хоч відпочину в селі, – вирішила жінка. Зібрала речі, сіли в машину, і вони на місці. – Приїхали! Ми вже зачекалися! Дідусь на городі зараз, а я на хвилинку прибігла вас зустріти і до нього піду, стільки справ, – зустріла їх на подвір’ї свекруха і побігла на город. Але Галя навіть уявити не могла, що чекає на неї далі
– Галинко, ну коли ви вже до нас приїдете з Марійкою? Ми з дідом сумуємо за онукою, так рідко бачимося. Сидите там у місті, а в нас тут на дачі […]
– Сидить вона тут, чаї ганяє… Хоч би скоріше богу душу віддала, слово честі! Чого тягнути гуму! Все одно толку від тебе немає, – повітря коптиш і метри займаєш… – бурчала невістка
– Та кому ти взагалі потрібна, стара калоша? Ти всім тільки в тягар! Ходиш тут, смердиш! Була б моя воля, я б тебе… А доводиться терпіти. Ненавиджу! Поліна мало не […]