Рубрика: Людина
Ангеліна повернулася додому з корпоративу. Жінка відкрила квартиру своїм ключем, зайшла в коридор. Зі спальні долинала її улюблена пісня. – Дивно, Сергію ніколи не подобалося, те що слухаю я… З чого б це раптом він ввімкнув цю пісню? – здивувалася жінка. – Невже він приготував мені сюрприз? Ангеліна пройшла на кухню і знайшла підтвердження своїм словам. На кухні на неї чекав красиво сервірований стіл. – Таки вміє Сергій здивувати! – зраділа жінка. Ангеліна швидко кинулася до Сергія, вона відкрила двері у спальню і…остовпіла від побаченої картини
– Ну як я виглядаю? – Запитала Ангеліна у чоловіка, кружляючи перед дзеркалом. – Ти божественно прекрасна, моя радість, – відповів Сергій. – Втім, як завжди. Навіть страшно таку красу […]
– Що? У тебе інше життя? Та не сміши ти мою сивину! Ти себе в дзеркалі давно бачила? Ліля, ти й у молодості красою не блищала, і це я ще м’яко висловився! – Роспинався колишній, прийшовши проситися назад
– Дурниці не кажи! Як це – ти мене не пустиш назад? Мене! – Віталій зі здивованим обличчям стояв у дверях своєї колишньої квартири. – Дурниці ти зараз говориш! І […]
– Ти ж не винен, що з’явився на світ через мою необережність. А наші діти нікому крім нас самих не потрібні. Так батько мені й сказав, щоб я зціпив зуби та одружувався. А якщо ні, то запевнив, що вижене з дому
Одного вечора син прийшов додому з насупленим виглядом. – Тату, я хочу тобі щось сказати, – несміливо почав розмову Андрій. – Ну кажи, я тебе уважно слухаю, – сказав Микола. […]
А після народження дитини стало ще гірше. Наше життя перетворилось на суперечки і недоспані ночі. Катя постійно ходила нервова і чіплялась до мене
Зі своєю Катериною я познайомився чотири роки тому у свого друга на дні народження. Вона відразу мені сподобалась – цікава, весела. Два роки ми зустрічались. Я вмовляв її спробувати пожити […]
— Мамо, це Маргарита, моя дівчина, — каже Андрій, а та мені руку простягає. — Дуже приємно, — кажу, а сама думаю: “Ой, сину, що ж це за біда?
Такої мами, як моя невістка ще світ не бачив! На неї дитину страшно залишити, бо не знаєш чого очікувати.. От знаєте, я вже й не знаю, що з тою невісткою […]
Я зовсім не засмутилася, а навпаки, зраділа, що хоча б в ці вихідні я не буду нянькою. Ой, як я помилилася. Ми сиділи, відзначали, було весело. Пролунав дзвінок у двері, чоловік пішов відкривати. Повернувся він з винуватим виглядом
Кілька років тому, коли ми тільки купили цей будинок, мама і сестра чоловіка систематично занадилися до нас приїжджати у вихідні. Свекруха не просто приходила до нас сама, а й брала […]
– Мамо, ти з ним трохи м’якше будь, – казала Тетяна. – Він з юності сам по собі, сам на життя заробляє. Батькам він не потрібен. Він же з ними не живе, по господарству не допомагає, як старші. Грошей у хату не приносить, от і не потрібен він батькам, мамо. Окрім нас у Василя немає нікого
– Тетянка твоя скромна, як вона так швидко заміж зібралася? Чи після зальоту? Не приховуй Валя, я ж по-сусідськи, якщо це правда, то все одно скоро видно буде, – випитувала […]
Петро одружився з Оленою. Спочатку все було добре, а потім народився синочок Сашко, і почалося… Життя стало нудним. Жодних розваг, з друзями вже сто років не збиралися, жодних подорожей. Грошей завжди бракувало. Почалися сварки. – Сім’я тягне вниз, одні обов’язки, жодної радості! Набридло! – галасував Петро. – Не подобається, йди! – сказала Олена. – Попутного тобі вітру! І вона подала на розлучення… Батьки Петра тоді переїхали в село. Купили будинок з городом. Батько їздив на роботу в місто, а мати купила курочок, вирощувала овочі… Петро перебрався до них. Тут і почалося найцікавіше
Такої зради батьків Петро ніяк не очікував. Сім’я у них була звичайна, дружня, Петра любили батьки, він любив батьків. Батько Микола Іванович працював на заводі, а ще батьки мали у […]
А минулого тижня виповнилося тридцять шість років їхнього сімейного життя. І найстрашніше, що тридцять сім, найімовірніше, вже не буде… Подумавши про це, Олена заплакала знову. Тепер уже тихо й гірко, ніби оплакуючи кінець їхньому щастю й коханню
— Олено, я йду, – прокашлявшись чужим, безбарвним голосом сказав Олег. — У гараж, чи що? – машинально буркнула Олена, побіжно глянувши на чоловіка. — Ні. Олено, я від тебе […]
Баба Марина лежала в лікарні. Вона прокинулась зранку, як раптом в палату зайшла жінка у білому халаті. – Ось вам яблука, лимон і цукерки, – сказала вона. – Це Ольга Петрівна, лікарка наша, вам просила передати. Пийте чай і їжте яблука, вітаміни теж потрібні… Ольгу Петрівну баба Марина чекала з нетерпінням, а вона прийшла аж через два дні надвечір. Лікарка зайшла в палату, усміхнулася й дала їй якийсь папірець. Баба Марина взяла його в руку, глянула, що там написана й очам своїм не повірила
Марина постукала у вікно до сусідки Микитівни, і коли та визирнула, поманила її пальцем. Двері відчинилися, і Микитівна з’явилася на ґанку. – Що там Марино, чого не заходиш? – Слухай […]