Рубрика: Людина
Одного літа мій чоловік виграв якийсь обласний проєкт – виділили йому 80 тисяч гривень на сонячні панелі. У селі це як виграти квартиру в Києві. Люди з району приїздили подивитись. Сусідка Леся спочатку раділа щиро: – Молодці! Такий розумний твій, хай би й мого навчив. Я, звісно, одразу сказала Володьці: “Іди, допоможи Василеві, розкажи, що й як”. А він і пішов. Але Василь тоді лише пробурчав: – Мені те не треба. То все дурня, от у нас як вітер буде, ті панелі по селу розлетяться… Ну, то й добре. Я не нав’язувалась. Та з того дня Леся вже не кликала на каву. На лавку не виходила. Почала паркан латати з їхнього боку, а дірку, де діти грались і бігали туди-сюди, чомусь закрила дошками
Жити в селі – це означає змиритися з тим, що тут всі все про всіх знають. Ти не встиг ще сам собі зізнатись, що щось у тебе не так, а […]
Хлопчик зовсім крихітний, але вже видно, що дуже схожий на тата. Він лежав тихо, не плакав. Здавалося, що він розуміє, що нікому в цьому світі не потрібен…
Вечір Світлана вирішила присвятити собі коханій. Чоловік Віталій поїхав на три дні у відрядження, п’ятирічна донька Анютка займалася своїми справами. Світлана пофарбувала волосся, зробила бананову маску, а потім вирішила перетрусити […]
– От нехай твої щучки тебе й виходжують! – Зневажливо кинула дружина. – Речі твої привезуть у твою квартиру, як випишешся. І, не дивлячись на чоловіка, Регіна, високо підійнявши голову, вийшла з палати
– От нехай твої щучки тебе й виходжують! – зневажливо кинула дружина. – Речі твої привезуть у твою квартиру, як випишешся. І, не дивлячись на чоловіка, Регіна, високо підійнявши голову, […]
В голові Дениса крутилася розмова з тещею. Сорок днів минуло, як Юлії не стало але, те, що жінка сказала чоловікові три години тому, стало для нього справжньою несподіванкою
Коли Юлії не стало, світ Дениса обвалився. Вона пішла раптово. В кімнаті стояли її парфуми, у шафі висіли її сукні, а на столі — чашка з недопитим чаєм. Найгірше — […]
— Менше про своє село говори. Мої батьки — з міста — не люблять таку нісенітницю, — пробурчав чоловік
— Менше про своє село говори. Мої батьки — з міста — не люблять таку нісенітницю, — пробурчав чоловік. Андрій поправляв краватку перед дзеркалом у передпокої нової, ретельно обраної ним […]
— А от батьківський дім ми не будемо ділити! Він — мій! — заявив Михайло, встаючи. Стиснувши кулаки, він сперся об стіл і навис над братом та сестрами. — Хтось буде сперечатися?
— А от батьківський дім ми не будемо ділити! Він — мій! — заявив Михайло, встаючи. Стиснувши кулаки, він сперся об стіл і навис над братом та сестрами. — Хтось […]
Ми з Назаром давно не мали часу для себе, і ось я придумала ідею – провести річницю на Карпатських озерах, лише ми двоє. Але як тільки я поділилася цією ідеєю з свекрухою, все зруйнувалося
Ми з Назаром давно не мали часу для себе, і ось я придумала ідею – провести річницю на Карпатських озерах, лише ми двоє. Але як тільки я поділилася цією ідеєю […]
— Після пожежі ми із сином залишилися ні з чим. Сиділи на лаві, і раптом вона підійшла. З того часу поряд. Приносить їжу, приводить людей. — Вона трохи посміхнулася. — Бувало, принесе батон, сосиски. Цілу курку одного разу притягла. І люди помагали. Хтось куртку віддасть, хтось консерви
— Та за що?! — Андрій сердито грюкнув по керму. Навігатор знову завів його не туди й всі плани пішли коту під хвіст. Здавалося б, день починався ідеально: рано завантажився, […]
Перші дні в Італії були, як сон. Марія не мила підлогу щодня. Не прала вручну. Не готувала трьох страв. Просто ходила з Ганною по магазинах, пила каву на вулиці, спала, коли хотіла. А вдома щось почало змінюватися. Спершу Петро шукав чашку. Потім не знайшов дитячих речей. Далі забув, коли день народження в сина. Згодом спробував сам зварити борщ – діти сказали, що він несмачний. В хаті – безлад. І вперше Петро не мав, до кого звернутися. Він дзвонив, питав: – Коли ти повернешся? А вона відповідала спокійно: – Не знаю. Мені добре тут. Я вчу мову. Я нарешті відчуваю, що я – жінка, а не прислуга
Марія вийшла заміж у двадцять два. Не з великої любові – швидше з довіри. Вона знала Петра ще зі школи, він був спокійним, розсудливим, не пив, не гуляв. «Та з […]
– Знаєш що, любий? – Якщо ти такий дбайливий син, якщо матуся в тебе важливіша за сім’ю, то й харчуйся в неї! Тут кухня зачинена!
– Тетяно, ти чого така зла? – Віктор стояв у передпокої з винним виглядом, тримаючи в руках порожній пакет із ювелірної крамниці. Я мовчки показала йому на кухонний стіл, де […]