Рубрика: Людина
Удень приїхала Марія з високим худим чоловіком. У руках у нього була шкіряна папка. Володя хотів вийти з кімнати, але бабуся попросила залишитися. Коли з документами на квартиру закінчили, бабуся попросила ще про одне. — Кофту, що висить у мене в шафі, Вова дістань, така тепла з вишитими квітами. Онук відкрив шафу і дістав теплу кофту бабусі.
— Раніше потрібно було про спадщину думати. А зараз як ділити будемо? – Марія задумливо підібгала губи. — Ти це мені? – Володя повернувся до сестри і важко зітхнув. Він […]
Ось і мама приїхала. Плакали обидві обійнявшись, донька від радості, втомлена, змучена, синок зовсім ночами спати не дає. Мама з жалю. Серце стискалося в матері, поки їхала, – усе сіре, убоге, калюжі по коліно, ледь не застрягли двічі. На подвір’ї такі ж калюжі, а дощ усе йде, не перестаючи.
Гуляло весілля на селі. Усі відчайдушно веселилися. Наречений із нареченою націлувалися на рік уперед – губи червоні, горять, так багато їм бажали щастя. Гостей було чоловік 150, за столом місць […]
– Гарна квартирка, – процідила крізь зуби мати, оглядаючи володіння. – От би Юленьці таку. А то вони з малюком змушені в гуртожитку жити, а тобі одній он які хороми дісталися. Несправедливо. – Раз ти така добра в нас і мудра, чого ж їх до себе не пустиш? У тебе трикімнатна. Місця всім вистачить: і тобі, і Юльці з малюком та чоловіком…
– Що за чоловічий голос у тебе там розмовляє? – запитала мати суворо, ніби доньці було п’ятнадцять, а не тридцять. – Так, телевізор. Мамо, ти чого хотіла? – Лері явно […]
Весь вечір Борис думав про Ніну. Вона йому сподобалась, що тут говорити. Хоть і не зміг її як слід розглянути в теплих ринкових одежах і валянках. І здавалося, що вона не заміжня. Але чим більше він думав, тим більше розчаровувався. Ні, він не пара їй – чоловік з дитиною, старший за неї – це очевидно. І що він може їй запропонувати – старий флігель? А грошей майже не залишилось…
– Значить, ти не візьмеш дівчинку? – Ні. І тобі не раджу, Борю. Ти не розумієш, що таке немовля. А я знаю. Троїх виховала, ще й ледь з пелюшок вибралися… […]
— Ну от, тепер ми будемо робити все, що захочемо, попереду цілий день і ще половина наступного. До речі, ти можеш називати мене Капою… або бабою Капою, чому б і ні?
— Настя, Настя, прокидайся, ти що, забула? Тобі ж до бабусі йти, вставай швидко. Настя ледве відкрила очі, субота, вихідний, дівчинці дуже хотілося поспати… — Мам, я хочу спати. — […]
– Я не могла дати їй зіпсувати своє життя! Вона ще мала навчатися, будувати кар’єру, знаходити хорошого чоловіка! А тепер що? Буде самотньою мамою, яка ледве зводить кінці з кінцями? – Знаєш, що мене найбільше лякає? – він говорив повільно. – Не те, що Христина чекає дитину. А те, що ти поводишся так, наче це найгірше, що могло статися. Як наче вона більше не людина для тебе.
– Ти що, серйозно, Христино? Ти хоч розумієш, що з цією дитиною усе твоє життя піде шкереберть? – я стояла перед донькою, не впізнаючи її. – У тебе ж попереду […]
У Михайла захворіла бабуся. Він приїхав у село, щоб встигнути попрощатися. Зайшов у кімнату і сів поруч з нею.
У Михайла не стало бабусі. Цей день він ніколи не забуде. Він давно вже виріс, став дорослим, але в глибині душі завжди лишалася впевненість, що з бабусею нічого не може […]
Інна відчинила двері в домашньому халаті, з чашкою кави, і двома дітьми. Кого кого, а Олександра вона аж ніяк не сподівалася побачити. – Не проганяй мене. Я давно все про тебе знаю, і повір, мене не лякає нічого, адже діти – це радість, а головне – це любов – сказав Олександр. – Ти вийдеш за мене заміж? Від розчулення Інна розплакалася, вона не могла повірити в те, що і до неї, нарешті, прийшло довгоочікуване щастя
– Я сама все зіпсувала, – картала себе Інна, але виправляти щось вже було занадто пізно, брехня є брехня, якими б не були мотиви. Коли Інна познайомилася з Олександром, за […]
Яніна ділила чоловіка 50 на 50 з іншою, тому що він її підтримував. Адже у такої господині, як вона, не було своїх грошей
«Кохана, зроби шопінг, я не буду вдома до завтра, мені треба було замінити друга…» Яніна з недовірою подивилася на екран смартфона свого чоловіка. Я міг би надіслати таке повідомлення Ярославу […]
Після повідомлення від анонімної людини я скасував наше з Соломією весілля. І хоча все було готове до торжества, яке ми так детально організовували, я не міг змиритися з написаним. Як тільки Соломія не виправдовувалась, я не міг їй повірити. І лише мій найкращий друг розклав в моїй голові все по поличках. Я не обдумуючи поїхав до мами і не помилився. Та, на жаль, моє життя вже зруйноване
Після повідомлення від анонімної людини я скасував наше з Соломією весілля. І хоча все було готове до торжества, яке ми так детально організовували, я не міг змиритися з написаним. Як […]