Рубрика: Людина

Мені 65, і я зі страхом думаю, що родичі хочуть позбутися мене заради мого двоповерхового будинку.

На порозі моїх 65 років я почуваю себе збентеженим: страх переповнював мене. Я почав підозрювати, що мої родичі прагнуть позбутися мене, щоб заволодіти моїм двоповерховим будинком. Все почалося з незначних […]

— З порожніми руками прийшла чи принесла знову сирки свої ідіотські? – каже тітка Ганни. – Ага, молодець, бабусі відразу легше стане від цих твоїх твоїх сирків. А нічого, що я доглядальниці плачу? Купую предмети догляду? Я сама вже рік тягну бабусю твою на своєму горбу, а ти зате радісно за спадщиною з’явишся

— Ну, а що я можу зробити, грошей у нас із чоловіком немає, я б могла просто переїхати до бабусі і замість доглядальниці доглядати за нею, хоча чоловік проти, але […]

Ти – мама, хто як не ти мені допоможе? – заявила мені моя молодша донька, яка стикнулася з певними труднощами в житті. – Внуки важливіші за гроші, – каже мені Ірина. Дочка кличе мене додому, бо хоче в Польщу на заробітки їхати, і каже, що з дітьми я маю бути, а я запропонувала їй інший варіант – нехай приїжджає до мене в Італію

– Ти – мама, хто як не ти мені допоможе? – заявила мені моя молодша донька, яка стикнулася з певними труднощами в житті. – Внуки важливіші за гроші, – каже […]

Вероніка поставила чашку з кавою. Її пальці, прикрашені каблучками – подарунками чоловіка Ігоря за двадцять років шлюбу, злегка тремтіли. Через вікно ресторану відкривався вигляд на вечірнє місто, але вона нічого не помічала. Вероніка дивилася тільки на один столика в протилежному кінці зали. – Який збіг! – подумала вона, спостерігаючи, як її Ігор… Ніжно погладжує руку молодої брюнетки! – Який же ж дивовижний збіг… Офіціант підійшов до столика Вероніки. – Бажаєте ще щось? – запитав він. – Так! – Вероніка підняла очі. – Принесіть, будь ласка, рахунок он того столика. Я хочу зробити подарунок. – Вибачте, що? – офіціант не розумів, що відбувається

Вероніка повільно поставила чашку з кавою. Її пальці, прикрашені каблучками – подарунками чоловіка за двадцять років шлюбу, злегка тремтіли. Через величезне панорамне вікно ресторану відкривався вигляд на вечірнє місто, але […]

– Ростиславе, ти всі роки приховував від мене зарплату, плакався що в тебе мало грошей! І тепер ти оце зробив. Наіть зі мною не порадився! Я продала свій гараж, який у мене був ще від мого дідуся!

– Ростиславе, ти всі роки приховував від мене зарплату, плакався що в тебе мало грошей! І тепер ти оце зробив. Наіть зі мною не порадився! Я продала свій гараж, який […]

Катя повільно піднімалася сходами, тримаючись за поручні. Начальниця сама відправила її додому, помітивши, що та заслабла. – Катрусю, йди-но ти додому, лікуйся, – сказала вона. – Звіти зачекають до завтра… Вже біля дверей своєї квартири Катя раптом почула якісь голоси. – Дивно, – подумала жінка. – Мій Андрій має бути на роботі до вечора… Ключ м’яко зайшов у замок, але Катя завагалася, прислухаючись. Раптом почувся голос свекрухи! Він був владний і різкий… Катя застигла. – Скільки можна тягнути, синку? – говорила свекруха. – Ти ж сам бачиш – вона не підходить нам! Катя оторопіла від почутого

Катя повільно піднімалася сходами, тримаючись за поручні. Перед очима пливли різнокольорові кола. Начальниця сама відправила її додому, помітивши бліде обличчя і згаслий погляд. – Катрусю, йди-но ти додому, лікуйся. Звіти […]

– Мариночко, доню, допоможи мені розібрати речі в шафі! – почувся з кухні голос Ніни Петрівни. – Я там такий безлад розвела! Марина посміхнулася. У свої шістдесят вісім її мати залишалася все такою ж енергійною жінкою, яка не могла сидіти без діла. – Зараз, мамо! – гукнула вона. Підійшовши до шафи, Марина почала перебирати папери. Раптом вона побачила якийсь конверт. – Мамо, а що це за конверт?! – гукнула Марина, але у відповідь почула тільки дзвін посуду. Знизавши плечима, вона дістала конверт. На ньому, батьковим почерком, було написано: «Моїй родині. Відкрити після того, як мене не стане…» Марина відкрила листа, прочитала перші рядки й застигла

Осіннє сонце повільно хилилося до заходу. Марина стояла біля вікна батьківського будинку, спостерігаючи, як вітер грається листям у дворі. Звичний запах маминої випічки наповнював кімнату, викликаючи ностальгію. – Мариночко, допоможи […]

— Дурнів, донечко, вчать. Він і є безхатько, сам себе таким зробив. Він подумав, що без житла залишається? Він про тебе подумав? — Про мене подумав, – відповіла Світлана. – Мені однокімнатну віддав. — От і дурень, усе роздав, а сам із чим залишився

Світлану свекруха закликає подумати про її власну сім’ю, чоловік увесь в образах і каже, що вона не на часі вирішила стати мамою, а її власна мама знизала плечима. — Так […]

Я вийшов зі ринку, заклав руки в кишені й відчув, що чогось не вистачає. Гаманець! Серце прискорено закалатало, а ноги ніби приросли до землі. У ньому були всі гроші, водійське посвідчення, банківські картки… Як я міг його загубити?

Я кинувся назад, намагаючись пригадати, де востаннє тримав його в руках. Пробіг очима через торгові ряди, де кілька хвилин тому купував овочі. Продавчиня, у якої я купував помідори, знизала плечима: […]