Рубрика: Людина
Ввечері вже Надія збиралася лягати спати, а ж тут дзвінок від невістки. – Пам’ятаєте, як я сплатила ваші покупки нещодавно в супермаркеті? – запитала Наталя. – Ти хочеш, щоб я повернула вам гроші? – здивувалася мати. – Так, чим швидше – тим краще буде. Надія не спала всю ніч, а вранці до сусідки побігла
– Ой, Наталю, а ти візьмеш мене з собою, будь ласка? Пряме питання свекрухи застало жінку зненацька. Вони зрідка спілкувалися між собою, та й усі контакти невістки зі свекрухою були […]
Мені будиночок у селі, це недорого буде, а ви без іпотек по двокімнатній купите, якщо продати ті, що у вас зараз є. Ідея здалася вже дуже привабливою, тим паче, що мама розписувала перспективи: як буде забирати обох онучок на все літо: свіже повітря, ягоди, фрукти
— Три з половиною роки тому, – розповідає Катя, – ми вирішили начебто своє квартирне питання. І плани були райдужні, але другий рік прихід літа очікуємо зі здриганням. І я, […]
— А ви вирішуйте. Орендуйте, або тут живіть, з батьком і братом. Так, я йду з сім’ї. Набридло на вас усіх працювати і ваші проблеми вирішувати. — Уявляєте? Я в положенні, мама це знає. Жити з батьком і братом? І на трьох мужиків готувати? Та вони мене з’їдять
— Ох, мені так незручно перед чоловіком, перед усіма, адже ми вголос ще до весілля загадували, обговорювали, планували. І мама при цьому була присутня, щоправда, відмовчувалася, ні слова не говорила, […]
Аліна Вікторівна з чоловіком прийшла в гості до сина та невістки. Інна накрила стіл, трохи посиділи, перекусили, порозмовляли. – А Андрійко вже прокинувся? – запитала жінка у невістки. В цей момент з дитячої почулися тихі звуки. – Ну тепер, вже прокинувся, – відповіла невістка. – Може я до нього підійду, – запропонувала Аліна Вікторівна. – Заодно і поняньчуся трошки з внуком. – Звісно, – відповіла Інна. – Але вам знадобиться ось це! Інна встала з-за столу, взяла на тумбочці якийсь листок і передала його свекрусі. – Що це? – здивувалася Аліна Вікторівна, глянула на листок і… ахнула від побаченого
– Ви його знову взяли на руки? – Інна стояла в дверях дитячої, обурено підібгавши губи. – Він потім всю ніч не спатиме. Привчите до рук, а віддуватися будемо ми. […]
Алла збиралася з сімʼєю на дачу. – Сашко, бери ці сумки, і неси в машину, – попросила вона у чоловіка. Сашко виконав прохання дружини і повернувся назад. – Ірино, ти вже зібралася? – гукнула Алла до доньки. – Ще хвилинку, – відгукнулася донька. – Ну я тоді спущуся, перевірю, як ти все склав, а ти зачекай на доньку, і теж спускайтеся, – сказала Алла до Сашка, і вийшла на вулицю, Жінка підійшла до автомобіля, схилилася над багажником. – Привіт, Алло! А куди це ви збираєтеся? – почула вона за спиною. Алла випросталася, повернулася і застигла від побаченої картини
– Ну що, давай хвалиться! Купили головне дачу і мовчать, не зізнаються, – у слухавці пролунав голос Тані. – Та поки що нічим хвалитися, Таня. Від дачі одна назва. Поки […]
Мама зайшла в кімнату, зняла хустку, окинула поглядом святковий стіл – і все. Почалося. – А де вишитий рушник? – Це що за зайці? – Майонезу, я бачу, не шкодували. – Свято навіть не встигло початися, а атмосфера вже гусла, як холодець. Наталка нервово стиснула губи. Я зробив ковток кави, хоча хотів уже чогось міцнішого. І зрозумів – я знову між двома фронтами. Але цього разу все було куди складніше
Мама зайшла в кімнату, зняла хустку, окинула поглядом святковий стіл – і все. Почалося. – А де вишитий рушник? – Це що за зайці? – Майонезу, я бачу, не шкодували. […]
Ірина Петрівна готувала обід. Поруч крутився внук. – Бабусю, а чому в тебе немає приставки? Ось у бабусі Тані є, – говорив Михайлик. – Немає, бо мені вона не потрібна, – спокійно пояснила Ірина. – А може ти купиш приставку? – просив хлопчик. – Я подумаю про це, – усміхнулася Ірина Петрівна. – Бабусю Ірина, а я якось чув, як тато розповідав мамі, дещо про тебе, – раптом сказав хлопчик. – Ти про що? – перепитала Ірина. – Ну, про твій «секрет», – сказав Михайлик. – Який ще секрет? Я вперше про це чую, – Ірина здивовано дивилася на внука, не розуміючи, що відбувається
Ірина Петрівна завжди вважала себе терплячою жінкою. За шістдесят два роки життя вона навчилася знаходити спільну мову з різними людьми. Але родичі чоловіка… Ці люди випробовували її терпіння на міцність […]
Алла повернулася додому з роботи. Жінка скинула туфлі і попрямувала до спальні, мріючи звільнитися від суворого офісного костюма і стати під душ. Але не встигла вона дійти до спальні, як у сумочці задзвонив телефон. – Алло, привіт! Можеш терміново до нас приїхати?! – попросила мама. – У вас щось сталося? – захвилювалася донька. – Приїжджай. Сама все побачиш, – сказала мама і закінчила виклик. Алла швидко переодягнулася, викликала таксі і вирушила до батьків. Через півгодини Алла влетіла у квартиру батьків. – Що у вас сталося? – вигукнула з коридору Алла, зайшла на кухню і застигла від побаченої картини
Алла щойно увійшла в квартиру, скинула туфлі і попрямувала до спальні, мріючи звільнитися від суворого офісного костюма і стати під душ. Але не встигла вона дійти до спальні, як у […]
Надія приїхала в будинок свекрухи, розібрати її речі. Нещодавно мами Ігоря не стало, і подружжя вирішило продати будинок. Поступово, шафа за шафою, Надя все розбирала. Черга дійшла до письмового столу свекрухи. Щоб було зручно, Надя почала витягувати кожну шухляду і витрушувала все на підлогу. Коли вона дістала останню, витрусила, в ній раптом відійшло дно. – Скільки цьому столу років?! – Надя нахилилася, щоб поправити дно шухляди, як раптом побачила якийсь конверт. – А це що таке? – здивувалася вона і витягнула листа. Надія обережно відкрила конверт, заглянула всередину і…остовпіла від побаченого
У Ігоря та Наді настав той час, коли вони знову можуть жити для себе. Донька їхня Оленка виросла, вступила до університету в іншому місті. Більше не потрібно дбати про неї. […]
Максим був у відрядженні, і повернувся додому раніше. – Якраз встигну на день народження до Дарини, – радів він. – Підготую їй сюрприз! Максим зайшов в квартиру, і одразу зателефонував Дарині. – Привіт! Ще в ресторані? – запитав він. – Так. Ось з дівчатками святкуємо, – відповіла жінка. – Скільки плануєте ще відпочивати? – запитав Максим. – Години дві, – додала Дарина. – Ну…не заважатиму, – сказав Максим, і закінчив виклик, а сам взявся за підготовку сюрпризу. Години за півтори все було готове. Ще через двадцять хвилин він почув, як повертається ключ у замку. Максим взяв букет квітів і вийшов у коридор. Двері відчинилися, і… Максим застиг від побаченої картини
– Сергій Вікторович, ви зрозумієте, у моєї нареченої день народження! Ну не можу я поїхати в це відрядження! – Максиме, ну і ви зрозумійте, треба … Здавалося, що шефу все […]