Рубрика: Людина
Баби Ніни не стало. Майже пів року її будинок пустував. І от в село приїхала племінниця покійної – Валя. Саме їй старенька заповіла хату. – Проходь, хазяйко! – відкрив їй двері в будинок сусід Микола. То був високий чоловік років сорока. – Яка ж я хазяйка? – зітхнула Валя. – Я всього лише спадкоємиця… Жінка пройшлася по будинку, оцінюючи поглядом все навколо. – Скільки мені за хату просити? – запитала вона сусіда. – Навіть не знаю… – Це як подивитися, – сказав той. – Якщо будинок хороший, то й ціна інша. А зараз… – Микола похитав головою. – Треба ремонт хоч невеличкий. – Так, правильно кажете, – кивнула Валя. І тут Микола запропонував несподіване
Баба Ніна йшла, тихо згасаючи… Її сусідки, пенсіонерки з села, нарікали: – Рано йде Ніна… Усього сімдесят років. Дуже мало ще… Баба Ніна останні роки жила тихо, вся в домашніх […]
– Лідко, ти вважаєш, що подарунок за 12 000 на таке “свято” це нормально? Та я на ювілей таке не отримувала ніколи, як ти на річницю шлюбу. 8 років – теж мені, велика дата. Я розумію, якби ви доробилися до своєї хати, або ж квартири. Бійся Бога, Лідко, ви досі живете в орендованій квартирі, дитина скоро в школу піде, а в тебе захцянки – мультипіч. Ти що, духовки не маєш, чи пательні в кінці кінців?, – висказала я своє обурення невістці
– Лідко, ти вважаєш, що подарунок за 12 000 на таке “свято” це нормально? Та я на ювілей таке не отримувала ніколи, як ти на річницю шлюбу. 8 років – […]
Мені здається, з нашими сусідами щось не так. Молода пара, трошки більше тридцяти. У них три дівчинки, всі погодки. Приїхали в сусідній будинок два роки тому. Так от, у них трьох донечок погодок звуть Марійка, Маруся і Марічка. І взагалі вони дивні
Мені здається, з нашими сусідами щось не так. Молода пара, трошки більше тридцяти. У них три дівчинки, всі погодки. Приїхали в сусідній будинок два роки тому. Так от, у них […]
Сестра чоловіка кілька днів тому дуже хвалилася мені, що мама, яка приїхала з португальських заробітків, дала їй гроші і на машину, і на перший внесок їм на квартиру. Тому я теж з нетерпінням чекала свекруху в гості, накрила шикарний стіл. Чого тільки не наготувала! Адже у нас також тих дірок. Але замість таких суттєвих подарунків хоча б для дітей і грошей я отримала оригінальні парфуми Шанель. І все
Сестра чоловіка кілька днів тому дуже хвалилася мені, що мама, яка приїхала з португальських заробітків, дала їй гроші і на машину, і на перший внесок їм на квартиру. Тому я […]
Я тихо вийшла в коридор і випадково побачила, як мій чоловік Гена пхає матері в кишеню пальто купюру в 1000 гривень. В цей час свекруха сиділа за нашим столом на кухні і мило щебетала з іншими гостями. Я застигла, спостерігаючи за цією сценою. Гена оглянувся, мабуть, боявся, що його хтось побачить, і швидко засунув гроші в кишеню
Я тихо вийшла в коридор і випадково побачила, як мій чоловік Гена пхає матері в кишеню пальто купюру в 1000 гривень. В цей час свекруха сиділа за нашим столом на […]
Я зранку накрила багатий стіл: борщ, вареники, домашні пампушки. Думаю, принаймні добром підкорю. Дзвінок у двері. Відкриваємо, заходять ті двоє малюків – Данило і Софійка. Діти виховані, чемні, щось пошепки перемовляються між собою і так скромно вітаються: – Добрий день, бабусю, – каже малий. Я думала, в мене серце гепне. Яка бабуся? Ще вчора я ними переймалася як «чужими дітьми», а сьогодні вони вже називають мене бабусею
Я сиділа за кухонним столом і дивилася на свого єдиного сина, Юрка, який уже втретє повторював те саме: – Мамо, тату, ви ж знову проти мого вибору, так? Я зітхнула, […]
— Доню, я ж тебе ростила, ростила, а ти тепер мене прийняти відмовляєшся??? — кричить мама у слухавку. Якщо чесно, я навіть думаю про те, що доживати, скоріш за все, мама буде в будинку перестарілих. Почалося це півроку тому, коли не стало мого батька. Мені вже трохи за 40, моїй мамі майже 80. Мама живе окремо, але вже півроку вона щодня мені дзвонить, пише і проситься жити до нас, каже, що перепише на мене одразу квартиру. Ми живемо в одному місті, і я раз на тиждень у неї обов’язково буваю, але частіше не виходить, бо ж робота, менший син ще підліток, донечка вже студентка. Розумієте, хоч у нас і трикімнатна квартира, і є для мами місце
— Доню, я ж тебе ростила, ростила, а ти тепер мене прийняти відмовляєшся??? — кричить мама у слухавку. Почалося це півроку тому, коли не стало мого батька. Мені вже трохи […]
Літня людина, пам’ять підводить, та й сама по собі людина така. Ось, здається, щойно кликала нас жити до себе в трикімнатну квартиру, а через хвилини кричить, що нам аби що в неї вкрасти, ось тут у неї гаманець лежав, де він? А він під подушкою лежить, сама ж його туди й засунула
— І тут я дізнаюся, що брат тепер ще з дружиною та переїжджають до бабусі! Тобто просто інтриг і задобрювання бабусі їм було мало, вирішили діяти рішуче, – засмучена Зоя. […]
— Вона чотири рази вдова? Ох нічого собі? — Ну ось так, усі чоловіки були її старші на багато років, я не засуджую, але по життю було мамі легко завжди, не працювала, жила тим, що спочатку чоловіки заробляли, а потім вона нерухомість здавала в оренду
— Я їй одразу казала, що вона даремно все це затіяла взагалі, – каже приятельці Софія. – Нічого доброго з цієї витівки й не вийшло, перелаялися тільки всі. — А […]
Ніна Василівна метушилася на кухні, коли у двері подзвонили. Вона здивувалася. – Віктор, вдома. На гостей ми не чекаємо. Хто ж це може бути? – подумала Ніна. Жінка витерла руки об рушник, і пішла відчиняти. На порозі стояла жінка років шістдесяти з короткою зачіскою та яскравим шарфом. У руках у неї був невеликий пакет. – Здрастуйте, – сказала незнайомка з натягнутою усмішкою. – А Віктор Іванович тут живе? – А ви з якого питання? – холодно запитала Ніна Василівна, і раптом застигла від несподіваної здогадки
Ніна Василівна метушилася на кухні, на плиті готувалися котлети. Думки її постійно поверталися до чоловіка, який вже тиждень відпочивав у санаторії. Путівку вона купила йому сама – вирішила, що Віктору […]