Рубрика: Людина

Максим запросив свою колегу Олену поїхати з ним на вечірку за місто. Йому просто не було з ким піти! Але хлопець не сказав дівчині, що це день народження його матері… У день свята Олена зустріла Максима у брючному костюмі. Хлопцю сподобалося. Він забрав коробку з подарунком, купив квіти й вони попрямували на свято. Біля будинку батьків Максима Олена вийшла з машини здивована. – Максиме, це що?! – ахнула вона. – Ти куди мене привіз?! – Тихше, – сказав він. – Посидимо, відпочинемо, смачно поїмо. Максим обійняв дівчину, познайомив з мамою. Вони зайшли в будинок і тут Максима аж побілів від побаченого

Максим були улюбленим і єдиним сином у мами, Анастасії, улюбленим онуком у бабусі Ліди та невлаштованим у житті неробою у батька Петра. Все це разом вносило в життя молодого чоловіка […]

– Ну скільки можна? Доцю, у тебе двоє діток. Ну сьогодні квартира є, а завтра нема. Куди ви підете? На вокзал

Моя донька 4 роки тому вийшла заміж за Олексія. Не можу нічого поганого сказати про свого зятя. Але й гарним чоловіком його назвати язик не повертається. У нього взагалі нема […]

– Так, я саме так і вважаю. Це і мій дім теж. Давайте я, на правах дружини Вашого сина, буду ходити до Вас додому, коли захочу? Вам це сподобається

Кілька років тому, коли ми тільки купили цей будинок, мама і сестра чоловіка систематично занадилися до нас приїжджати у вихідні. Свекруха не просто приходила до нас сама, а й брала […]

– Не думай, що твій чоловік нікого там не має! Вони всі однакові! Тому й ти тут живи для себе – відпочивай, подорожуй, купуй гарний одяг

Я завжди пишалася нашими взаєминами з чоловіком. Довіряла йому, як собі. А дарма. Та ми прожили в шлюбі багато років. Разом виростили сина. Та коли він поїхав на навчання якось […]

А зараз на пенсії. Добре, що є город, можу зробити запаси на зиму в сараї. Щедро вродили кабачки, помідори, огірки. Тримаю одну корівку та кізоньку, сама роблю сметану та молоко

Я вже 15 років як вдова. Чоловіка Ореста не стало через проблеми з серцем. Він останні роки дуже важко дихав, часто не мав сили навіть з ліжка піднятися чи телефон […]

Віктор повернувся з роботи пізно. – Ну що, вклала нашого хлопчика? – запитав він дружину Юлю. – Він не плакав більше? А їв добре? – Ні, не плакав, навпаки! – сказала Юля. – Ми чекали, коли наш тато з роботи прийде. Але Сашко почав позіхати і я його вклала спати… Вітю ходімо я тебе погодую! Іди мий руки, я борщик розігрію… – Добре, Юлечко, йду, – посміхнувся Віктор. Одружені вони були дванадцять років, але своїх дітей народити не вдалося. Три роки тому вони всиновили зовсім маленького Сашка. Якось Юля почула вночі дивні звуки з кімнати сина. Вона відкрила двері й застигла від несподіванки

Віктор повернувся з роботи пізно. Чоловік засмутився, що не встиг погратися з синочком. – Ну що, вклала нашого хлопчика? – запитав він дружину. – Не плакав більше? А їв добре? […]

– Мамо! – Дочка підвищила голос. – Ти з глузду з’їхала! Завтра угода! Покупці вже гроші приготували! Ми з банком домовилися! – Значить, доведеться розрулювати, – твердо відповіла Марія Степанівна. – Я квартиру продавати не буду

– Мамо, ти тільки не хвилюйся відразу, гаразд? У нас тут… ситуація виникла. Непроста. Марія Степанівна поставила чайник на плиту і притиснула слухавку до вуха плечем, звільняючи руки. У голосі […]

– Віко, мама каже, що хоче профінансувати все весілля, – сказав Назар одного вечора, показуючи мені смс. – Каже, ви нічим не будете перейматись. – Це щедро… Але вона не спитає, чого хочемо ми? – Та що ти починаєш. Вона ж хоче як краще. Зал був обраний без нас. Плаття – куплене без моєї участі. Меню – затверджене зі словами “так воно буде солідно”. Я все менше впізнавала своє весілля, і все більше втрачала себе. – Софіє Василівно, я хотіла іншу сукню. Легку, мереживну. Ви ж бачили мої ескізи

Спонсорувала наше весілля моя свекруха, але це була не знахідка, а цирк. Вона навіть вибрала мені весільну сукню. – Мені набридло, Віко. Мені просто набридло, – сказав Назар, втупившись у […]

Антоніна Василівна півдня провозилася на кухні, вранці їй зателефонував син і сказав, що заїде після роботи. – Після роботи – значить, голодний, – подумала жінка, тому взялася готувати вечерю. В сьомій годині вечора, Ігор зайшов в квартиру матері. Поки син їв, Антоніна Василівна розпитувала його про роботу, про онуків. – Ігоре, про що ти хотів поговорити? – прибравши посуд запитала вона. – Мамо, у мене до тебе одне делікатне прохання, – якось дивно сказав син, декілька секунд помовчав, зібрався з духом і виклав своє прохання матері. Антоніна Василівна вислухала сина і аж рота відкрила від почутого

Антоніна Василівна півдня провозилася на кухні – вранці їй зателефонував син і сказав, що заїде одразу після роботи. “Після роботи – значить, голодний”, – подумала жінка, тому поставила запікатися курочку […]