Рубрика: Людина

Стежити за Тетяною стало її нав’язливою ідеєю. Олена і старі фотографії весь час дивилася, гортала сімейні альбоми, на яких щасливий Денис обіймав струнку Тетяну в блакитній сукні з животиком, що випирав.

Коли Олена зібралася заміж за Дениса, подруга сказала, що вона збожеволіла. – Розлучений із трьома дітьми? Ти про що думаєш? Він же тебе заміж кличе тільки для того, щоб обслугу […]

– Руслане, сюрприз! – Виглядаючи через плече симпатичної дівчини, промовила Марія Вадимівна. – Дивись, кого я привела! – Видала вона, єхидно дивлячись на майбутню невістку

– Рито, нас мама до себе в гості кличе. – Це що за акт небаченої щедрості? – пирхнула Рита і відразу прикусила язика. Отак завжди: спочатку ляпне, а потім думає. […]

– Знаєш що, голубонько! Іди-но ти звідси зі своєю дитиною і не псуй нам життя! Мишко зустрів іншу дівчину, а про тебе знати нічого не хоче! – Та й не любив він тебе ніколи. Не його ти поля ягода

– Мамо, може мені краще жити окремо? – Запитав за вечерею Льоша. – З чого це раптом? – Наталя з подивом подивилася на дев’ятнадцятирічного сина. – Ну не знаю… Якось […]

— Жінко, це моя квартира, – несміливо натякнув він нахабній загарбниці, яка з великою зацікавленістю роздивлялася його. — Тоді ти в курсі, де кухня і холодильник розташовані, накрий на стіл, я хочу обідати – заявила істота, і клацнула щелепами

Юрію Андрійовичу подобалася сусідка з двадцять п’ятої квартири, Поліна Семенівна. Ні, не так, йому подобалася Поліна Семенівна, з її скромною зачіскою, неяскравим манікюром і відсутністю макіяжу. Така мила, тиха жінка […]

 Спакувавши заздалегідь куплений подарунок, Ольга поїхала вітати старшу сестру. Коли вона приїхала, то побачила, що всі гості вже зібралися у квартирі Каміли. Ольга вручила сестрі подарунок і вирушила у вітальню за стіл. Вона глянула на святкові страви і раптом… Впізнала свою їжу! На столі стояли ті самі страви, що були вчора на її іменинах

Ольга не спала всю ніч. Завтра вона готувалася відзначити особливий день – свій ювілей. Вже було складено план вечірки, запрошені гості, і тепер залишалося лише подбати про святковий стіл. Але, […]

Таїсія Максимівна готувала вечерю, коли додому повернувся її син. – Привіт, Вітя, – гукнула вона, як тільки син зайшов в коридор. – І тобі привіт, мамо, – відповів син, зайшовши на кухню. – Зараз будемо вечеряти, – додала Таїсія Максимівна і осіклася, помітивши, що Віктора дуже засмучений. – Сину, щось сталося? – Ось… Знайшов у поштовій скриньці, – відповів Віктор, і виклав на стіл конверт. – Що це? – здивувалася мати. – А ти сама подивися, – єхидно відповів Віктор. Таїсія Максимівна витерла руки об кухонний рушник, взяла конверт, витягнула лист, прочитала його і…ахнула від прочитаного

– Добре ж вона влаштувалася! – бурчала мама, заварюючи чай. – Сидить вдома, цілими днями нічого не робить! Тільки грошики з тебе тягне! Віктор мовчки їв борщ, краєм вуха слухаючи […]

– Наталю, як ти дивишся на те, щоб я поїхав на заробітки? – запитав за вечерею Михайло. – Не знаю… А куди? – розгублено спитала Наталя. – Та в мене родичі на заробітках в Італії, можуть прилаштувати. Я б грошей заробив на дитину, – пояснив чоловік. Наталя подумала трохи, і погодилася. Михайло поїхав на пів року на заробітки. Шість місяців пролетіли непомітно. Наталя чекала, що Михайло ось-ось повернеться, але чоловіка все не було. Тоді вона вирішила піти до свекрухи, спитати у неї чи були якісь новини від Михайла. Але Наталка навіть уявити не могла, що скаже їй свекруха

– Мамо, може мені краще жити окремо? – запитав за вечерею Леонід. – З чого це раптом? – Наталя з подивом подивилася на дев’ятнадцятирічного сина. – Ну, не знаю… Якось […]

– Твоя мама мені мішає, Юлю. Я не готовий до останнього з нею жити під одним дахом! Вона тут зайва, як не крути! – наголосив мені чоловік. – Любомире, зайва? Це ж моя мама, а не стара газова плита, яку виносять у підвал, коли купують нову техніку! – Та я не це мав на увазі… просто, ти ж сама сказала, що вона весь час втручається… І я не можу розслабитись у себе вдома. Це неправильно?

– Твоя мама мені мішає, Юлю. Я не готовий до останнього з нею жити під одним дахом! Вона тут зайва, як не крути! – наголосив мені чоловік. – Любомире, зайва? […]