Рубрика: Людина

Опір був марний, Юрій Андрійович був людиною недурною, і зрозумів це відразу. Краще підкоритися долі, і зазнати всіх поневірянь і мук, щоб залишитися цілим, а може й живим. Він квапливо смажив яєчню і варив каву, (так, так, усе це в нього було, тільки заховано від сторонніх очей), коли відчув, як гострі кігті впилися в його шкіру.

Юрію Андрійовичу подобалася сусідка з двадцять п’ятої квартири, Поліна Семенівна. Ні, не так, йому подобалася Поліна Семенівна, з її скромною зачіскою, неяскравим манікюром і відсутністю макіяжу. Така мила, тиха жінка […]

– Знімай пальто, будемо обідати. Я якраз борщ зварила, – запропонувала Таїса. – Я вже в дорозі поїла, – сухо відповіла дівчина і пройшла до себе в кімнату. Настя поставила сумку на стілець і важко опустилася на диван. Вона оглянула кімнату і тут її погляд зупинився на стіні навпроти. Настя придивилася і не повірила своїм очам

Настя навчалася в одинадцятому класі, коли батько привів у будинок нову жінку. Мами не стало два роки тому, і дівчині здавалося, що ніхто і ніколи не замінить її, веселу, гарну […]

– Що ти несеш? – голос сестри пролунав хрипко, ніби й не її зовсім. – Ти щойно поховав матір, а вже про квартиру заговорив

– Ти навіть плакати не можеш нормально! – Сергій зло жбурнув недопалок у калюжу. – Усе сидиш тут, як королева. Квартирою задоволена, так? Марина повільно підвела очі. Надворі мотрошив дрібний […]

Я поверталась з роботи і раптом побачила в парку нещасну стареньку. Вдивилась в її обличчя і впізнала. Такого я точно не чекала

Своїм шлюбом я зовсім не задоволена. Я вийшла за Анатолія, бо щиро його покохала. Мені всього 20 було, що я тоді розуміла. Та минуло всього два роки і я збагнула, […]

– Мати божа, Лідка йде… невже Серьога видав? Бачив, куди я пішов. – Ой, батюшки, ще цього не вистачало! Вона ж і на кочерзі може прилетіти, Лідка твоя … йди давай, Паша, звідси, ніби й не було тебе тут … не до чаю нам

Ризиковано, звичайно, не дочекавшись темряви, зайти до Зойки – у сусідські вікна все видно. А з іншого боку, чого боятися, не ночувати ж прийшов, а так поговорити. Чаєм побавитись. Чай […]

За 20 років у Італії я назбирала чималі гроші. Та те, як я вирішила ними розпорядитися, сподобалось далеко не всім

До Італії я поїхала відносно молода. Мені було 28 років всього, щойно розлучилась. Після трьох років шлюбу, коханий мій зрадив. Я пробачати не збиралась. Вирушила до тітки, котра вже там […]

Валентина пішла від чоловіка Віктора. Вона орендувала собі квартиру. Якось у двері подзвонили. Валентина відкрила двері й застигла. На порозі стояв Віктор… – Думала, отак просто підеш? – запитав він. Валентина закрила двері. Але слова Віктора виявилися не просто словами. Вже через тиждень жінка зрозуміла, що не може зняти гроші з рахунку. – Вибачте, – молоденька співробітниця банку розвела руками. – Це вимога другого власника рахунку. Увечері пролунав дзвінок від подруги Ніни. – Валю, це правда, що ти… – голос подруги звучав розгублено. – Що ти кинула Вітю заради якогось молодого? Валентина побіліла. – Хто тобі таке сказав?! – тільки й вигукнула вона

Валентина стояла біля вікна своєї орендованої квартири, розглядаючи незнайоме подвірʼя. Тридцять років вона прокидалася в іншому місці, а тепер… Тепер усе змінилося. У свої п’ятдесят три вона зважилася на те, […]

Рита запідозрила, що її чоловік Петро їй зраджує. – Може, все-таки це неправда? – сумнівалася вона. – Не буде ж Петро мені брехати? Мало, що люди говорять… – Риточко, ну чому ти віриш у такі нісенітниці?! – казав Петро. – Як я можу від тебе гуляти? Я ж люблю тебе найбільше на світі! Рита тільки посміхалася чоловікові і трималася до останнього. Вона вдавала, що нічого не знає і не помічає… – Рито, отямся! – якось сказала їй подруга Оля. – Всі вже знають, що він з Юлею крутить! – З якою ще Юлею? – пошепки запитала Рита і застигла в очікуванні

Рита не відразу зрозуміла, що Петро має іншу. Точніше, довгий час вона воліла закривати на це очі: спершу ховалася від усвідомлення цього, потім відверталася, потім просто вдавала, що все добре […]