Рубрика: Людина
У свекрухи в суботу ювілей, 70 років. Запросила нас. Живе в Житомирі, а ми в Києві. Не знаю, чи їхати, бо коли ми були у Віолети Богданівни минулого разу, вона сказала, що наша трирічна донечка забито їсть і не дала їй добавки тортика
У свекрухи в суботу ювілей, 70 років. Запросила нас. Живе в Житомирі, а ми в Києві. Не знаю, чи їхати, бо коли ми були у Віолети Богданівни минулого разу, вона […]
Ганна була вдома, як раптом пролунав дзвінок телефону. Жінка взяла слухавку. – Ганна Андріївна? – запитав строгий жіночий голос. – Та-ак… – Ганна застигла від поганого передчуття. – Ваш чоловік Микола у лікарні, приїжджайте! – сказала жінка. – Що з ним?! – ахнула Ганна. – Пригода на дорозі… – жіночий голос у телефоні був спокійний і беземоційний. Їй сказали адресу лікарні, сказали яке відділення… Ганна стрепенулася. – Все серйозно! – ахнула вона. Жінка швидко вдяглася й помчала в лікарню. Дорогою до Ганни нарешті дійшов сенс всіх слів медсестри, яка їй дзвонила. – Микола лежить саме в тій лікарні! – Ганна побіліла від несподіваної думки
Ганна була вдома, як раптом пролунав дзвінок телефону. Жінка взяла слухавку. – Ганна Андріївна? – запитав строгий жіночий голос. – Та-ак… – Ганна застигла від поганого передчуття. – Ваш чоловік […]
Ми з Матвієм мовчки вечеряли, коли задзвонив телефон — на екрані, як завжди, “Свекруха”. Я ввімкнула гучномовець, бо гречка в ложці, а не в руках, і почула її улюблене: – Матвійчику, ти хоч щось нормальне сьогодні їв? – І він… він засміявся. Не нервово. А щиро. Як з анекдоту. Щось у мені хруснуло. Я мовчки встала, взяла тарілку й вилила гречку у смітник. Вона сіла на самісінький край пакетика, де ще вчора лежала шкірка від банана, і повільно сповзла вниз, мов моя повага до себе. І в той момент я зрозуміла: далі так не буде. Але що я зроблю — навіть сама тоді ще не знала
Я більше не хочу мовчати. Я довго закривала очі на те, коли свекруха вчила мене, як жити з власним чоловіком, як варити борщ, як розмовляти з дитиною. Але крапку поставив […]
– Тамаро Іванівно, чому Віка пропускає школу? Чому у неї трійки? – Роздратовано запитала невістка. – Поліна, не кричи! Дівчинці й так важко – вона відчуває, що ви її кинули! Вона не повинна бути підлеглою, яка виконує все, що ти наказуєш
Поліна втомлено притулилася до подушки, її молодший син нарешті заснув у ліжечку. За останній тиждень вона зовсім вимоталася. Новонароджений вимагав цілодобової уваги. – Треба подзвонити свекрусі. Дізнатися, як справи у […]
– Агов, хазяйко! Молока наллєш?! – почувся голос нового сусіда Геннадія у Ольги в коридорі. Жінка відкрила двері й кивнула. – А як же ж! – сказала вона. – Ще тепле, ось беріть вашу банку. Як і домовлялися… Вона показала на стіл, де стояла банка з козиним молоком. – Ти б приносила мені сама, якщо не важко, – попросив сусід. – А то я буваю дуже зайнятий ремонтом, забути можу, чи пізно згадаю… – Не старий ще забувати, ну та гаразд! – погодилася Ольга й посміхнулася. Геннадій постояв біля порога та й пішов… Наступного разу Ольга понесла йому молоко сама. І тут Геннадій звернувся до неї з несподіваною пропозицією
– Агов, хазяйко! Молока сьогодні наллєш?! – почувся голос нового сусіда Геннадія у Ольги в коридорі. Вона відкрила двері й кивнула: – А як же ж! Ще тепле, ось беріть […]
– Та ти геть без розуму, Ярино, – сказала мені Марічка, не моргнувши. – У тебе ж все є! Антон тебе не ображає, не дивиться на “біленьку”, гроші додому носить. Що тобі ще треба? – Щоб мене любили, Марічко. Щоб не жилося з людиною, як із квартирантом, – відповіла я тихо, намагаючись не затремтіти голосом. – Я не знаю, коли ми в останнє говорили… ну от по-справжньому, не про борщ, не про пральну машинку. – Ой, та перестань, – махнула вона рукою. – У всіх так. То діти, то робота, то ці новини. Щастя – це стабільність, а не метелики в животі. Я мовчала. Але у моєму животі вже давно не було метеликів. Там оселилася пустка
– Та ти геть без розуму, Ярино, – сказала мені Марічка, не моргнувши. – У тебе ж все є! Антон тебе не ображає, не дивиться на “біленьку”, гроші додому носить. […]
У мене багатий і дбайливий чоловік, але в мене є коханець та дочка від нього. І я не маю планів порушувати своє стабільне життя.
Я ніколи не любила свого чоловіка і відчувала до нього лише байдужість. Ми були одружені вже 12 років, але у глибині душі я завжди любила іншого – Тимура. Він був […]
Я завжди намагалася бути доброю свекрухою. Не втручатися у справи молодих, підтримувати, коли просять, мовчати, коли не просять порад. Але, видно, цього разу я переступила межу. Вперше дозволила собі висловити думку — і стала «поганою свекрухою» та «поганою матір’ю» водночас
— Та я в курсі, — відповів сват. — Не хвилюйся, твоєму синові так навіть краще буде. Я свого часу так і робив: підробітки, додому пізно, вечеря — і спати. […]
Сашко прокинувся рано, прийняв душ, одягнувся в костюм. – Доброго ранку, кохана! – весело сказав він, зайшовши на кухню. – Що на сніданок? Оля не відповіла. – Оля?! – гукнув гучніше Сашко. – Ти мене чуєш? – Аааа…Так, – Оля подивилася на чоловіка. – У тебе щось сталося? На тобі обличчя нема, – помітив Сашко. – Нам потрібно поговорити, – раптом сказала дружина. – Ну, давай поговоримо, – чоловік сів за стіл. – Я вирішила, що нам треба пожити окремо, – заявила жінка. – В сенсі пожити окремо? А як же я? А як же діти? – Сашко здивовано дивився на дружину, не розуміючи, що відбувається
Ольга з Сашком були одружені вже дванадцять років. Виховували 11-річну доньку та 9-річного сина. Вони були середньо статистичною сім’єю. Зустрілися, закохалися, одружилися, народилися діти, купили квартиру та автомобіль тощо. Свій […]
Перші місяці, коли малюк його не розумів свого імені, бабуся, яка приходила до онука, називала малюка ласкаво: кошенятком, своєю дитиночкою, ягідкою, бусинкою. Доки Людмила не зробив їй зауваження: “У онука є ім’я, йому треба до нього звикати”. — Ну гаразд, – знизала плечима Олена Миколаївна
— Мало того, що вона назвала онука так дивно, так вона тепер ще й знущається з мене, – вважає Олена Миколаївна, – аж до того, що пообіцяла мені заборонити взагалі […]