Рубрика: Людина
Ганна з чоловіком Олексієм і сином поїхали в село до свекрухи. Свекруха, дізнавшись по телефону, що до неї їдуть діти, зраділа. Вона зразу попросила купити їй розсаду. У неї своя посохла. Та ще й песик її заслаб і кіт. – Їй би наші турботи, робити нічого, от і сумує! – роздратовано бурчала собі під ніс Ганна. – Коти, собаки, розсада ця нещасна… Аби тільки, щоб ми приїхали! Ганна сама пішла вибирати розсаду. Вона вибрала найкращу, міцну, не перерослу… І ось вони в селі. Свекруха придивилася хто вийшов з машини окрім родичів і аж заметушилася від несподіванки
– До матері в село треба їхати, сумує вона, – ближче до вихідних похмуро сказав Олексій. – Знову? Ми ж були нещодавно, весь тиждень робота, діти, і навіть вихідні без […]
Свекри приходять до нас або поїсти, або одяг у прання кинути. Нещодавно чоловікові сумку на фронт збирала – то “любі” родичі все швидко зжерли, ні крихти не залишили!
Минуло майже 3 роки, як війна забрала в нас спокій. Мій чоловік, Олег, із перших днів пішов на службу як військовий лікар. Я залишилася у Львові з двома донечками, хоча […]
Славко посварився з нареченою Оленою. Чоловік поїхав на квартиру, де жила його молодша сестра Марійка. Оренду цієї квартири Славко оплачував сам. – Ти домовився? – зустріла Славка на порозі сестра. Судячи з її вигляду, Марійка щойно прокинулася, хоча на годиннику була восьма вечора… – Про що?! – Славко розумів, що має на увазі сестра, але зараз був не в настрої. – Про те, щоб я жила з вами, у твоєї Оленки в квартирі! Що ж незрозуміло? – запитала Марійка. – Слухай, а тебе взагалі нічого не бентежить? – раптом запитав Славко. – Що саме? – Марійка не розуміла до чого він веде
– Вона тобі сестра, ніхто не сперечається, але тягнути всю твою сільську рідню на собі – це вже, вибач, зовсім не до мене! – різко заявила Олена. – Оленко, ну […]
Як тільки я почула, що Оксана приїхала з Італії, щоб маму в останню путь провести, то й сама вирішила піти і подивитися та ту церемонію. І ви знаєте, то було на що дивитися. Оксана заводила так, ніби мама була її життям, але я ж то знаю правду. Але здивувало мене навіть не те. Річ у тім, що за життя Стефа дуже бідувала, єдина дочка пів життя за кордоном, але про маму в селі і не згадувала. І ось тепер, коли Стефа вже своє відмучила, Оксана вирішила її провести в останню путь, наче та не проста жіночка і колишня доярка на фермі, а якась королева
Як тільки я почула, що Оксана приїхала з Італії, щоб маму в останню путь провести, то й сама вирішила піти і подивитися та ту церемонію. І ви знаєте, то було […]
– Мамо, я щойно поговорила з донькою. Вона каже, що ти пригостила Яну полуницею, а їй нічого не дала! Це правда? – Ну, так! Оля залишила мені трохи грошей, я на них і купила, – відповіла Лідія Василівна. – А ти нічого не лишила. Я що, з повітря маю все брати
– Мамо, Поля вже втретє дзвонить, проситься додому. Вона що, захворіла? – Марина говорила тихо, але з неприхованою тривогою в голосі. – Все з нею нормально. Грають із Янкою. Може, […]
Андрій з Юлею одружилися. Молоді вирішили купити собі квартиру. Настав день оформлення угоди. – Юлю, нам ще треба заїхати по мою маму, – раптом сказав Андрій. – Стривай, а мама твоя нам навіщо? – щиро здивувалася Юля. – Ми що, без неї не впораємося? – Та заїдемо, – гнув своє Андрій. – Нам що – складно? Давай швиденько збирайся. Я чекаю на тебе внизу… Юля зібралася і вони таки поїхали по Лідію Антонівну. – Щось це все дивно, – думала дорогою Юля. Вони приїхали на місце. – Юлю, може, ти посидиш в кафе, поки ми з мамою оформимо угоду? – раптом сказав Андрій. – Та що відбувається?! – Юля застигла від здивування
Наприкінці робочого дня Юля вийшла з жаркого офісу, щоб зустрітися з коханим чоловіком. У них мала бути одна приємна подію – вони йшли дивитися на свою майбутню квартиру! З дня […]
У Надії Петрівни закінчились гроші. Зовсім закінчилися. Гаманець був порожній, і навіть у кишені для монет не завалялось кілька дрібничок
У Надії Петрівни закінчились гроші. Зовсім закінчилися. Гаманець був порожній, і навіть у кишені для монет не завалялось кілька дрібничок Літня жінка зітхнула: якось доведеться тягнути тиждень до пенсії. Сама […]
Інна була на роботі у себе в ресторані. – Щось у нас сьогодні душно, витяжки працюють? – запитала вона Олену, яка була головною на кухні. – Недобре мені… – Все працює як завжди, – Олена з подивом дивилася на Інну. Та встала і зібралася йти на кухню. – Почекай! – зупинила її подруга. – Будь тут, я зараз чаю принесу. Там ми самі впораємось. Вона принесла чай. – А ти, часом не вагітна? – раптом запитала Олена Інну. Інна посміхнулася й ствердно кивнула. – Оце так новина! – ахнула Олена. – Оце так чудово! Молодчина, Інночко! Із зали почулася музика, а потім спів. Інна прислухалася й не повірила своїм вухам
Зала ресторану поступово заповнювався відвідувачами. Грала легка музика, а Інна, директорка цього закладу, вслухалася у виступ музикантів, легенько прочинивши двері свого кабінету. Ось уже два місяці як працювали у неї […]
Ті хлопці — вони не були ідеальними. Але вони мене любили. Один — веселий, легкий на підйом, із золотими руками. Інший — начитаний, спокійний, але вмів слухати й підтримати. Мама в них бачила тільки недоліки. А я — не наважувалась сперечатися. Час минав. Одружилися вони.
— Ну, не пощастило тобі, — каже мама. — Може, така вже доля. А я ж старалася, щоб у тебе все склалося добре! Моя мама завжди хотіла мені тільки найкращого. […]
Уляна готувала вечерю, коли на кухню зайшов її наречений Максим. – Уляно, а що це таке?! – запитав він. Максим тримав у руках квитанції за місяць. – Квитанції за квартиру, – спокійно сказала дівчина. – Але ж тут власником зазначений якийсь чоловік, а не ти… – здивовано сказав чоловік. – А-а-а, так це мій брат! – безтурботно відповіла Уляна, помішуючи борщ у каструлі. – То це не твоя квартира? – уточнив Максим. – Ну ні, – здивовано відповіла дівчина. – Ти мене обманула, значить? – напружився чоловік. – Я?! Та я ніколи не казала, що це моя квартира! – заявила Уляна. – Мені треба подумати, – сказав Максим і пішов. А невдовзі він повернувся не сам
Уляна готувала вечерю, коли на кухню зайшов її наречений Максим. – Уляно, а що це таке?! – запитав він. Максим тримав у руках квитанції за місяць. – Квитанції за квартиру, […]