Рубрика: Людина
У гаманці сиротливо лежало 819 гривень. І як на них жити з дитиною, яка вже не немовля і якій потрібні каші, м’ясо, овочі, фрукти? Так, удома є запас круп, щось у морозилці, є картопля, цукор, сіль, половина пляшки молока, трохи масла. Памперси теж куплені. Але памперси — справа десята, зрештою, можна й без них, а ось без їжі — ні
— У тебе що, зовсім ніякої гордості немає? — прошипів у слухавку голос суперниці. — Усе, пішов мужик від тебе, кинув, не хоче з тобою жити й чути про тебе […]
— Знову каша! Оленка б мені зараз рибних котлеток зробила! — скривилася Василина Гнатівна, наче ковтнула лимон. — Мамо, досить уже про Олену! Втекла твоя Олена, і тільки її й бачили
— Знову каша! Оленка б мені зараз рибних котлеток зробила! — скривилася Василина Гнатівна, наче ковтнула лимон. — Мамо, досить уже про Олену! Втекла твоя Олена, і тільки її й […]
Я дивилася на Артемка, і мені здавалося, що я бачу Олексія, тільки в його дитячому обличчі. Це було так важко і одночасно так приємно. Я не знала, як бути з тим, що мій онук став таким сильним нагадуванням про мою першу любов, яку я втратила
Я дивилася на Артемка, і мені здавалося, що я бачу Олексія, тільки в його дитячому обличчі. Це було так важко і одночасно так приємно. Я не знала, як бути з […]
— Лізо, що ти знайшла в цьому гульвісі та шибайголові Мишкові? Не пара він тобі, хіба з таким можна спокійно прожити все життя? Він такий самий, як і твій навіжений дід Єгор був. Ох, і натерпілася я з ним… Тому Бог його забрав рано
Лізу, відколи їй виповнилося дев’ять, виховувала бабуся Клавдія Іванівна. Батьки пішли з життя, повертаючись пізньої осені додому на стареньких «Жигулях». Вони продавали на базарі м’ясо і молоко, і тієї дощової […]
Весілля гуляли пишне. Обручками обмінялись. Штамп у паспорті поставили. Та під час святкування сталася прикрість. Коли молодим піднесли келихи з шампанським, вони мусили випити до дна — на щастя без сліз. А потім звичайно було розбити порожні келихи об землю. Ось келих Романа розлетівся на дрібні шматочки, а келих Марійки навіть не тріснув — просто покотився.Гості почали шепотітись, перешіптуватись (так, щоб усі чули):—Ой, погана прикмета! Не буде молодим щастя.
Роман і Марійка прожили разом сім років. Зі шкільної лави не розлучались. Дітей не мали. Не склалось якось. Улюблена бабуся Романа наполягала: —Обвінчайтесь, діточки! Тоді благодать Божа на вас опуститься. […]
Той день Юлька вирішила стерти з пам’яті. Було — та й було. І той інший теж. Найбільше на світі вона хотіла піти з дому батьків, тому швидко вийшла заміж — за першого, хто покликав. А покликав її сусід Анатолій — на п’ятнадцять років старший, щойно повернувся з тюрми. Юлька його не боялась, але й не любила: був він похмурий, багато пив і все просив народити йому спадкоємця.
Те, що Юлька «зіпсована», знали всі: коли вона вчилася в дев’ятому класі, приїжджий перекупник м’яса затягнув її на закинутий склад. Про це шепотілися всім селом, особливо після того, як той […]
— Сто тисяч гривень, — Остап дістав із шухляди конверт і кинув його на стіл. — Ти забираєш ці гроші, підписуєш папери про розлучення й зникаєш із нашого життя. Назавжди! Тесть дав за розлучення зі своєю донькою Матвієві сто тисяч гривень. Але ні він, ні його родина не очікували, що зять зробить
Матвій сидів у своїй тісній однокімнатній квартирі, тримаючи в руках пожовклий конверт. Усередині лежала товста пачка гривень — сто тисяч, як і обіцяв тесть, Остап Іванович. Гроші за розлучення. Гроші […]
– Краще я піду, ніж це зроблю! – кинула невістка Альбіні Микитівні, очі якої зараз були сповнені презирства і ненависті. – Що ж, іди, – примружившись, відповіла свекруха. – Думаєш, ти потрібна моєму синові? Ти – пустоцвіт. Живеш з моїм Костею вже п’ять років, а так і не подарувала йому дитини!
– Ти вічно возишся так довго, – сердито бурчала Альбіна Микитівна на молоду невістку. – І хто тебе тільки навчив так готувати? Скоро вже чоловік прийде, а ти ніби в […]
– Ні, дівчата, цього разу можете не хвилюватися, – Віктор з боязкою посмішкою кивнув у бік Наді, яка вийшла на ганок. – Тут тепер така господиня, що… – Бачимо, бачимо! – засміялися сусідки, дивлячись на статну міцну Надю. – З такою ти точно не забалуєш!
– Вітя, нам треба нове житло шукати, господарі сказали, що квартиру на продаж виставили. – Вже не треба! Є чудовий варіант… … Вітя народився і виріс у селі, а в […]
– Коротше, – суворо вимовила Ірина. – Речі зібрано – прошу на вихід. – Тобі пощастило, що це не моя квартира, – сказав Семен. – Тоді зараз збиратися і йти довелося б тобі, а не мені. – Зате тобі в коханні пощастило
Ірина вийшла з кухні й подивилася на годинник. У цей самий час з вітальні, вийшов Семен. І виніс звідти ще одну зібрану валізу. Він поставив її поруч з іншими валізами, […]