Рубрика: Людина
Жінка виставила на продаж будинок, швидко знайшовся покупець і купив його. Минув тиждень, а Любов Василівна все не приїжджала до дочки. – Мамо, ти до нас їдеш, чи в тебе щось сталося? – розхвилювалася Світлана. – Вибач, але я не приїду! – раптом сказала Люба. Світлана не розуміла, що відбувається
Любов Василівна проплакала весь вечір. Сьогодні вона виставила на продаж свій будинок в селі. Ніколи не думала, що таке станеться! – Мамо, ти на цьому городі останнє здоров’я втратиш! Продавай […]
– Донька хотіла познайомити нас із хлопцем. Він прийде сьогодні на обід. Давай спробуємо дотриматися пристойності, хоча б для неї. Зустрінемо його разом, як сім’я. Ти міг би не йти до весілля?
Наталя приготувала сніданок і покликала чоловіка. Він їв мовчки, не дивлячись на неї, немов її не було поруч. Вона відвернулася до вікна. З почорнілим снігом і голими деревами, двір виглядав […]
– Бабуся, подивися на це інакше, – голос Алли пом’якшав, наче шовк. – Будинок старий, ремонт потрібний капітальний. Сходи скриплять, дах тече. А ми тобі купимо однушку, нову, з ремонтом. Тобі ж краще буде! – Краще? Мені? – Ніна Петрівна схопилася, зачепивши стіл, від чого кухоль перекинувся, і чай розтікся по скатертині. – Я тут сорок років прожила! Кожне деревце у саду сама посадила! А ти все вирішила по-своєму?
– Значить, вирішила продати мій будинок? А забула запитати, де я житиму, Аллочко? – Ніна Петрівна з силою поставила кухоль на стіл, не зважаючи на онучку. – Бабусю, ніхто не […]
У неї нема родичів. Увечері радісну в гарній піжамі та капцях Віру було не впізнати. Всі подаровані Світланою речі, вона склала під подушку. – Вірочко, а чому ти ховаєш речі? – здивувалася Світлана. – Щоб ніхто не забрав. Світлани заплакала. Рішення було ухвалено миттєво
Світлана лежала на дивані, дивлячись вгору на стелю. Сумні думки не давали їй заснути. Та й як тут заснеш, коли твоя маленька донечка заслабла. -Ну навіщо я повела її в […]
– Іванку, щось телевізор якось не так працює, – нерішуче сказала вона чоловіку. – Ти не подивишся? – А сама?! – раптом роздратувався Іван. – Сама що? Ніяк? Я тобі вже сто разів показував, що і як вмикати. Ну що, це так складно запам’ятати?
Можливо це і жарт, але дуже правдивий: «Працює – не чіпай!». У житті це правило частенько підтверджується. Звичайно, ні про що подібне Юля і не думала. Вона була просто щасливою […]
– Ну на теплицю матеріал треба, – відповів Віктор. – Як завжди. Як тільки щось робити, то у тебе купа проблем, – заявила теща. – Та я ж для вас роблю. Ваш будинок ремонтую, – не витримав Віктор. – Ось! Наш будинок! А свого нічого немає, – вигукнула теща. Після цих слів Віктор не знайшов, що відповісти, але він знав, що робити далі
– Вікторе, ти навіщо в батька дриль взяв?! – Іра стояла над чоловіком, що згорбився над дошками, грізно вперши руки в боки. – Так я ж спільний дах, вирішив, підлатати, […]
Коли Олеся виходила заміж, чоловік дуже просив, щоб вона скоротила сілкування з подругами своїми, а краще – взагалі б не мала їх. Олеся так і зробила, бо вважала, що заміжня жінка має весь свій час віддавати сім’ї, а зараз дуже шкодує про свій вчинок
Коли Олеся вийшла заміж, то їй чоловік ще відразу ось так прямо сказав, що у неї взагалі не має бути ніяких подруг, адже у заміжньої жінки, яка має сім’ю та […]
– У цій родині двічі те саме не подають! – гаркнув Аркадій Степанович, жбурляючи тарілку з супом на підлогу
– У цій родині двічі те саме не подають! – гаркнув Аркадій Степанович, жбурляючи тарілку з супом на підлогу. Порцеляна розлетілася на дрібні уламки, бризки супу залишилися на стінах і […]
– Давно час було їх на місце поставити! Скільки можна сидіти на шиї? – Обурювався літній батько
Григорій Васильович похмуро дивився у вікно, спостерігаючи, як дрібний осінній дощ перетворює подвір’я на болото. Рівно рік тому він вийшов на пенсію. Рівно рік, як усе пішло наперекіс. – Гришу, […]
— Іди вже, – сміється мама, – там у газетці котлетки й хліб, бери із собою. Ееех, як же добре, що в мене такі молоді батьки, мама, як дівчисько, вона, коли сміється, її верхня губа піднімається до носа і видно білі рівні зубки
— Тітко Катя, а Вітька вийде, – чую я голос свого друга, Володьки. Він від нетерпіння підстрибує на місці, я тихесенько визираю із-за штори, у руках у Володі м’яч справжній […]